Тітка Ірина, віддайте квартиру добровільно, або ми вам життя не дамо – заява посинка на похоронах чоловіка не виходить з голови.
Мені сорок п’ять років, дітей немає, а нещод авно мене покинула найближча людина. Ми з Віктором Петровичем познайомилися, коли обидва зневірилися знайти особисте щастя. І у нього, і у мене вже був за плечима один невдалий шлюб. У нього залишилося двоє дітей від першої дружини. Віктор був старше мене на п’ятнадцять років, але виглядав добре. […]
Продолжение...