За два тижні до знаменної події у будинок, де має бути весілля, з усіх куточків села стікаються люди з даниною — курка, яйця, сметана. У посадці ж намічена сосна, з гілок якої будуть зроблені весільні ворота за чітко обумовлену наперед таксу — три літри самогону.
Свині вже доживають останні дні. З трьох вулиць зносяться кльоші з обмотаними кольоровими нитками ніжками, тому що кожна хазяйка має свою мітку, тарілки і чарки. На намет у усіх сусідів забрані капы і цераты, звозяться столи і крамниці. Ціле воскресіння за тиждень до того троє хлопців на чолі з женихом ходять по коліно у болоті по усіх найдальших родичах. «Просили вас мама і папа, і я вас прошу…». Список з 250 чоловік чітко перебраний, пам’ятається, хто кого просив і хто до кого йшов, а хто не просив — те сидітиме у весільну суботу будинку, і тільки сусіди, прекрасно знаючи усі нюанси, хитро будуть спрашивать — «а вас шо, не просили на весілля?» Випечені медовники, горішки, кукурудзинка і грибки з маком, які стануть вершиною усіх блюд і будуть першими ж зметені хлоп’ятами.
Шинка і ковбаса, бідон самогонки надійно замкнутий в коморі аж до самого весілля, поки ключ не передадуть довіреній особі, комірникові, який стане найважливішою людиною на весіллі після молодих. Тирсою з пилорами посипаний двір, музики настроюють свої йоники і гітари, перші акорди, сіло нашорошилось. «Музиканти раді вітати дорогих гостей і бажають хорошої весільної забави»! І усі гості під звуки весільного маршу незручно коштують пару хвилин, поки той грає, а усі дивляться, хто в чому одягнений, прийшов і як виглядає.
Потім чоловік несе музикантам пару гривен за марш, із-за пазухи дістає замотану газетою «Вільне життя» пляшку горілки і віддає хазяїну. Все, ініціація відбулася. Ти — на весіллі!. А далі танці, пісні, жарти, посмішки, другий стіл, діти бігають із стрічечками серед танцюючих, вечір, пробки вибило, свічки, знову спів, бійка, кров, білі сорочки, танці, хустка, третій стіл, і пісні, пісні, пісні…
