У багатьох сім’ях є такий звичай: молодші діти доношують одяг старших і грають їх іграшками. До цього я нічого проти не маю. Але як відреагувати, коли батьки чоловіка приносять моїй доньці в подарунок старий одяг, який неможливо носити, і зламані іграшки? У батьків чоловіка троє синів. Мій чоловік і два молодших брата: їм по десять і чотирнадцять років. Коли ми порадували їх новиною моєї ваrітності, вони відразу ж запропонували нам забрати у них коляску, ліжечко і дитячі речі. Я спочатку зраділа: не будемо витрачатися на одяг новонародженого і на речі, їм же одяг швидко стає малим, а іграшки набридають. Коли ми поїхали забрати коляску і ліжечко, побачили, що вони не придатні до використання. Відразу відмовилися, сказали, що купимо нове для дочки.
— Ви хоч знаєте, скільки коштує коляска, або дитяче ліжечко? Інші купують, а ви не хочете брати подарунок. Ви не цінуєте нашу допомогу. Після цих слів ми вимушено погодилися. Так у нас з’явилася коляска, у якій зламана ручка і два колеса, і ліжечко, яке легше викинути, ніж полагодити. Повернувшись додому, ми викинули це < < добро>>, а після купили доньці все нове. Коли дочка наро дилася, кожен раз, коли вони приїжджали відвідувати внучку, то знову приносили подібні подарунки: зламані машинки, брудні плющеві іграшки. — Мамо, більше не приносьте такі подарунки. Вони не придатні до використання і не подобаються доньці. Вона з ними не грає. — Все ви вин ні! Розnестили її. Донька виросла і попросила у нас самокат. Ми подарували їй його. Одного разу ми гуляли з чоловіком в парку, а дочка каталася на самокаті, як з нізвідки з’явилася свекруха.
— Ви що, мільйонери? Навіщо купили їй самокат? Ми ж віддали вам велосипед сина. Я спробувала їй пояснити, що, по-перше, велосипед теж був зламаний, а по-друге, дочка не любить кататися на велосипеді, у неї навіть толком не виходить. — Мамо, свого часу ви купили своїм дітям нові речі. Чому ми не можемо те ж саме зробити для нашої дочки? Особливо в тому випадку, коли ваші подарунки не придатні до використання? — Ну, все, що було в хорошому стані, ми продали, а вам дісталося те, що дісталося. Після цих слів ми з чоловіком серйозно посва рилися з ними. Вони ще довго не приходили до нас в гості. Але в один день ми все ж помирилися. Я думала, вони зрозуміли, в чому була nроблема. Але скоро вони знову стали приносити нам свій мотлох. — Якби ви її не розпестили, вона була б рада всякій іграшці, — сказала свекруха.
