Цілу ніч безперервно йшов дощ. Аліса прокинулася від вітру, що сильно шумів. Пес у дворі жалібно підвивав. Потім почав неспокійно гавкати. Аліса вирішила вийти і глянути, що там таке. Вона ввімкнула у дворі світло і підійшла до вікон. Нікого не помітивши, вона подумала запустити собаку до хати. Але той гавкав не перестаючи. Жінка вийшла за хвіртку і почала оглядатися на всі боки. Коли зрозуміла причину занепокоєння собаки, то злякалася. На землі сиділа бабуся, яка промокла наскрізь. Поруч стояла дорожня сумка. Вона сильно плакала . -Добрий вечір, бабусю? Що ви тут робите одна вночі? Тільки та не могла нічого відповісти – продовжувала плакати. — Заходьте в будинок. Аліса допомогла бабусі та відвела до хати. Пес зустрів гостю привітно. Аліса видала свої старі речі бабусі незнайомці.
Зробила бабусі чай. — Дякую тобі, доню. Хто б міг подумати, що мені доведеться так зустрічати свою старість. -Ви не хвилюйтеся, давайте ляжемо відпочити, а з ранку поговоримо. І тоді ми вирішимо, як далі жити. Рано-вранці Аліса пішла до бабусі. Та вже застелила ліжко, причесалася і сиділа замислена. -Мені пора. — Бабуся встала. -Почекайте. Куди ж ви тепер? Давайте я приготую сніданок та ми поговоримо. А потім придумаємо, що робити. Я – Аліса. -А Мене звати Раїса Павлівна. Снідавши, бабуся розповіла свою історію. Вона була вчителем, хотіла дітей, але в них із чоловіком не виходило. І народити їй вдалося лише після сорока. Хлопчик. Все життя вони прожили заради сина, дали йому освіту, він завів свою фірму, очолив її. Життя було прекрасним. Все змінилося, коли син одружився.
Спочатку Раїса Петрівна ладнала з невісткою, але потім усе змінилося. Чоловік помер, а жінка захворіла. Син наказав своїй дружині стежити за матір’ю, а та постійно скаржилася та обурювалася. Вона дорікала свекрусі в тому, що та їм заважає. Син лаявся з дружиною, яка вмовляла здати матір у притулок, а той стверджував, що не може так вчинити. Мати ніколи не скаржилася синові на невістку. Але вона не заспокоювалася. Коли чоловік поїхав у відрядження, попередньо найнявши доглядальницю, невістка відразу ж її вигнала. І та додзвонитися до нього не могла, бо той був поза зоною доступу. Невістка виявилася набагато підлішою, ніж могла собі уявити Раїса Павлівна.
Вона напоїла свекруху чаєм зі снодійним і бабуся прокинулася десь посеред поля. Вона йшла, поки її не залишили сили — це сталося якраз біля будинку Аліси. -Тоді ми вчинимо ось як. Ви поживете у мене — я все одно кілька місяців тому поховала свою кохану бабусю. Мені її не вистачає. Тому я з радістю прийму вас. А коли ваш син приїде, я поїду до нього і все розповім. Потрібно провчити вашу невістку . Коли минув тиждень, Аліса сіла в машину і поїхала за вказаною адресою. Піднявшись на потрібний поверх, вона зателефонувала у двері квартири Раїси Павлівни. Двері відчинила мініатюрна брюнетка. -Що вам потрібно? -Я хотіла б поговорити з Віктором.
-А навіщо вам знадобився мій чоловік? — невдоволено запитала дівчина. -Хочу дещо розповісти йому про його матір і про те, як ви з нею вчинили. -Йдіть звідси! Чоловіка немає. Він пішов. Або зараз поліцію викличу! — зашипіла невістка Раїси Павлівни. Дівчина зачинила двері прямо перед моїм носом. Я не збиралася здаватися і почала дзвонити у двері. За ними почулися голоси. Я постукала і мені відкрив привітний чоловік із занепокоєним поглядом. Я відвезла його до матері. Зустріч двох рідних людей була дуже зворушлива. Мати і син не могли натішитися один одному. Вони подякували мені за мою доброту і поїхали додому. А потім ще кілька разів приїжджали в гості з вдячністю та гостинцями.
