-Мамо, ну про яке весілля може йтися? Діма ж молодший за тебе на 15 років! -Ну і що? Ми ж із Дімою любимо один одного. -Та причому тут ваше kохання, га? У нас місто маленьке, сама знаєш. Ти розумієш, що ви станете посміховиськом? Літня наречена та молодий хлопець! Це ж ганьба. -Ну чому відразу ганьба, — засмутилася Катерина, — Діма хоче весілля і вважає, що нам со ромитися нема чого.
Ми маємо со ромитися, що любимо одне одного? -Ти просто дивишся через рожеві окуляри і не бачиш, що цей шлюб безнадійний. Це зараз ти ще добре виглядаєш. А що буде за років п’ять? Ти постарішаєш, а Діма по сторонах почне дивитися. -Олю, припини, це лише твої домисли! Діма не такий! То ти приїдеш на весілля чи ні? -Ні, у мене робота і багато справ, вибач.
Насправді Олі було соромно брати участь у цьому заході. Але Тетяна із Дмитром все одно зіграли скромне весілля. А за два роки Таня наро дила йому доньку. Оля хоч була рада сестричці, але дуже переживала про те, як мама справлятиметься. Все-таки в сорок років досить пізно заводити дитину. Та Таню у всьому підтримував чоловік, і з місією батьків вони справилися дуже добре.
