У 2007 році одному невеликому містечку народилися трійнята. Але ця історія зовсім не така, як усі: ця історія сім’ї, яка про народження трійні ніяк не підозрювала.
Вони жили скромно, місто невелике, хорошого устаткування з вогнем не знайдеш, а ті що є — в дорогих клініках, в сусідніх містах. Так і пройшла вся вагітність в буквальному очікуванні дива. Живіт ріс не по днях, а по годинах, і вже на 7 місяці у Карини почалися перейми.
У пологовий будинок її доставили на швидкій; після того, як вона народила першу дитину, «балаган» у її животі тільки посилився. І мама, і акушери зрозуміли, що Карина знову народжує. На світ з’явилося ще двоє малюків.
— Вітаємо! У вас трійня!
Карина не могла натішитися. Вона так хотіла дітей, але щоб відразу трьох — взагалі не очікувала. Радість дружини чоловік особливо не розділив. Видно було, як він напружився. Після виписки він привіз родину в їх невелику квартиру, пішов за памперсами і не повернувся.
Карина не могла повірити в те, що чоловік її покинув. Спочатку намагалася дзвонити, ніхто трубку не брав, потім шукала через знайомих. А потім заспокоїлася. Клопоту з трьома їй теж вистачало.
З дітьми допомагала сестра і мати; Карина влаштувалася на роботу зі змінним графіком. Так з сестрою і чергувалися. Жили вони, виховуючи трьох дітей — все разом. Коли дітям виповнилося по 4 роки, Карина зважилася на серйозний крок і переїхала до Києва, до столичної філії фірми, де вона працювала.
Благо, за весь цей час Карина проявила себе дуже відповідальною і встигла дорости до керівника. Переїзд в столицю — це для її сім’ї хороший шанс почати жити інакше. Там їй відразу дали від підприємства квартиру і гарну посаду. Карина найняла няньку.
Життя пішло вгору. І ось одного разу в ліфті, в одному з ділових центрів, вона зіткнулася лоб в лоб зі своїм чоловіком.
Він онімів при вигляді Карини. Вона була зовсім іншою, не тією, яку він знав 4 роки тому. Струнка, впевнена в собі, стильна. І зовсім шоком для нього було те, що на переговорах, куди вони обидва поспішали, Карина виступала в якості керівника проекту, а Борис (чоловік) — всього лише помічник представника їх компанії.
Як Карина тріумфувала — уявити не складно.
Через два дні після зустрічі, Борис знайшов її і впав на коліна, почав благати про прощення, говорити, що тоді просто злякався.
Карина його спокійно вислухала, а потім сказала:
— Ось як ти зараз стоїш на колінах 2 хвилини, так я стояла 2 роки, принижуючи перед начальником, щоб він мені давав відгули, якщо діти раптом захворювали. Я день і ніч працювала, щоб їх прогодувати. А ти злякався. Сьогодні я змогла побудувати нове життя. І в цьому житті, вибач, тобі місця немає. А діти? Діти виростуть і самі вирішать, спілкуватися ним з тобою чи ні, але від мене підтримки не чекай.
Розвернувшись, Карина пішла по коридору, хвацько цокаючи каблучками. Горда постава, красива
фігура і троє дітей. Борис тільки тоді зрозумів, що він в житті втратив. Але вже були пізно.
Одиничний це випадок? Навряд чи. Однак, бачачи такі історії, розумієш, що життя воно таке — і
бумеранг прилетить в найнесподіваніший момент.
