Ми з моїм хлопцем зустрічаємося вже кілька років. Були знайомі ще зі школи. Довгий час були друзями, потім закохалися один в одного. Він зробив мені пропозицію, а я, звичайно, погодилася. Мене дивувало те, що Сергій не пропонував мені з’їхатися. Я живу в гуртожитку, він з батьками в трикімнатній квартирі. Мені здається, що пара повинна пожити разом до весілля, щоб зрозуміти, чи зможуть вона надалі ужитися. Я натякала нареченому про це, однак він робив вигляд, що не розуміє нічого. Через якийсь час батьки Сергія відлетіли в подорож на десять днів. Це був прекрасний привід для того, щоб я переїхала.
Ми поговорили і через день я вже була там. Зробила все, щоб створити вдома затишок. Постійно прибирала, готувала різні страви, солодощі. Все було добре, але якось раз я попросила чоловіка помити посуд, а він відмовив мені. Сказав, що не буде виконувати жіночі обов’язки. Тому що в їхній родині чоловік відповідає тільки за фінансове становище, все інше лежить на господарці. Я не стала сперечатися, думала, що після весілля зміниться. Батьки вже повинні були повернутися. Квартира блищала від чистоти, я прибрала кожен куточок. Вимила вікна, фіранки. Все, що можливо і неможливо. Приготувала смачний торт.
Обід, щоб вони з дороги не залишилися голодними. Мені хотілося створити гарне враження. Ближче до вечора я пішла. Сергій заявив, що його мама була незадоволена. Сказала, що скрізь брудно, а частування несмачні. Все погано. Було дуже прикро, вона просто оббрехала мене. Адже її будинок був набагато брудніше, коли я прийшла. Я думаю, що їй просто не хочеться ділити сина зі мною, ось і чіпляється. Або ж знайшла іншу невістку. Тому що після цієї ситуації Сергій охолов по відношенню до мене. Ми дуже мало спілкуємося і рідко зідзвонюємося. Тепер я сумніваюся в тому, що буде весілля…
