Був час, коли я працювала оператором у кафе. Офіс був на другому поверсі над закладом. Як офіс, дві кімнати. В одній сиділи ми з другим оператором та бухгалтером, а в другій шеф. Наш керуючий, шеф, Віктор Сергійович, сорокарічний імпульсивний чоловік. Коли я вранці приходжу на роботу, йду до кабінету шефа, щоб увімкнути систему через його комп’ютер. Двері кабінету завжди були відчинені, тому що кафе працювали цілодобово. Іноді шеф і ночував у кафе, в кабінеті є диван та телевізор. Сиділи із заступником, балакали, пили чай. Віктор Петрович – одружений чоловік. Його дружина кілька років тому працювала у нас у кафе та мала тут друзів.
Вони й досі спілкуються. Одного ранку я пішла до кабінету шефа, щоб увімкнути систему, і виявила валізу в кутку кабінету, а на дивані — зім’ятий плед. Я одразу зрозуміла, що відбувається. Зараз поясню. Мені розповіли, що у шефа була kоханка, Ганна, теж працювала у нас у кафе. А зараз, вже на моїх очах, я ж дивлюсь камери, він обіймався з касиркою Оленою. Я цього не розуміла. Він же знає, що дружина має знайомих у нашому кафе. Невже не боїться, що ці плітки дійдуть дружини?
У нас працювала одна комірниця, яка в курсі всіх подій та пліток. Отож від неї дізналася, що вчора шеф з Оленою обідали внизу. Прийшла його дружина та застала їх. Вони трималися за руку, годували один одного. Вона влаштувала сkандал, розбила посуд, ще й зчепилась за волосся Олени. Мабуть, дружина вигнала його з дому. Тому він переїхав до офісу і так суворо поводиться, робить усім зауваження. Валіза в кабінеті постояла ще кілька днів. Це означало, що дружина ще не вибачила його. Але через тиждень валіза зникла, її настрій піднявся. Помирились. А Олену перевели до іншого закладу, що належить нашій компанії. Я досі не розумію, чому Віктор Петрович, знаючи, що у кафе працюють знайомі дружини, так відверто фліртував? А чому дружина вибачила його?
