Довгий час у мого синочка була проблема: він боявся темряви і не міг заснути в темній кімнаті, а світло йому заважав. Потрібно було придумати що-небудь. Тоді я почала залишати ліхтарик телефону включеним, коли укладав сина, але світло заважало старшій доньці. І цей варіант не прокатав. Я вже впадала у відчай, не знала, як допомогти своєму синочку, адже хлопцем він був розумним, казки теж не допомагали.
Він знав, що феї вночі сплять, супергерої стежать за порядком в місті – їм ніколи сон дітей вартувати, ось він і залишається один… Одного разу мені довелося залишитися на роботі на нічну зміну, а вся відповідальність за дітей полягла на чоловіка. Вранці я повернулася додому. Мене чекав смачний омлет від чоловіка. Він виглядав бадьорим, чому я трохи здивувалася, адже з нашим-то сином не заснеш вночі. Раптом до нас вибіг син і радісно сказав: — Мамочка, а в моїй шафі всю ніч тітонька сиділа.
Вона мій сон вартувала. Я з явним нерозумінням на обличчі подивилася на чоловіка. Той посміявся. Пізніше, коли син пішов грати в свої ігри, чоловік розповів, що він склав власну казку про те, що в шафі кожного малюка щоночі сидить тітка Соня. Вона вартує, щоб ніхто не наважився перешкодити солодкому сну малюків. Пізніше ми з чоловіком цю казку трохи змінили. Ми сказали, що не тільки тітоньки такі бувають, але і хлопчики, і дівчатка… а називаються вони янголятами. Зараз зі сном у нас проблем, на щастя, немає.
