Матері раптово не стало. Він навіть не зрозумів, як це сталося. Заснула вона якось і не прокинулася. Бабусі у нього не було, тільки прабабуся. А вона була старенька і не могла його утримувати, їй і самій потрібна була доnомога. Він на все життя запам’ятав той день, коли приїхала біла машина, і батько забрав його до міста.
Довелося йому жити з батьком і Ганною Петрівною, дружиною батька. Батька він не бачив років з п’яти. Після роз лучення він поїхав. Від мами він знав, що його увела з сім’ї інша жінка, тому до нової дружини батька він із самого початку відчував лише відторгнення. З кімнати спочатку не виходив принципово. Він думав, що Ганна як справжня мачуха з казок, зла і лицемірна, тому спеціально цвяхом її туфлі подряпав.
А вона знайшла цвях у нього в кишені, але чомусь не nосварила. А ще на Новий рік подарувала машинку, про яку він завжди мріяв. Ганна терпляче і з любов’ю ставилася до хлопчика, розуміючи, що той у такому віці зіткнувся із серйозною втратою. Згодом її підхід спрацював. Антон незабаром розтанув.
