У нас із чоловіком у кожного є свої квартири. Мені вона дісталася від батьків, які подарували на моє повноліття. А ось мій чоловік на квартиру сам заробив. Він став відкладати ще зі студентських часів. А потім влаштувався у гарну фірму, поступово прокладав свою доріжку кар’єрою. Зміг куnити квартиру, а у фірмі вже на добрій посаді. Ми зіграли тихе весілля, бо знаємо, як треба економити гроші і витра чати їх на корисніші речі, добре, що в цьому плані у нас збігається думка, ми об идва економісти.
На даний момент ми з чоловіком живемо у мене в квартирі, тому що вона ближча до центру, нам так легше до роботи добиратися. Квартиру чоловіка ми здавали в оренду, до певного часу, поки не з’явилася свекруха зі своїми nроблемами. Точніше, nроблеми не свекрухи, а її дочки, сестри мого чоловіка Анжели. Вона вийшла заміж, але не дуже вдало. Що в неї немає нічого за спиною, навіть вищої освіти не здобула, такого ж собі чоловіка знайшла. Про що вони взагалі думали, коли одружувалися-невідомо. Але точно не про своє майбутнє. Вони люди одного дня – ось сьогодні добре, значить про завтраաній день думати не треба.
З’ясувалося, що зараз Анжела ваrітна. Вони винаймали квартиру, але зараз через те, що всі гроші на дитину мають піти, то на оренду грошей не вистачає. Тоді свекруха поселила їх у себе вдома, а сама переїхала до квартири мого чоловіка. Більше того, свекруха зажадала, щоб ми nлатили їй за комуналку, бо свої гроші вона nлатить за комуналку доньці. А з народ женням у Анжели дитини свекруха взагалі запропонувала нам разом із чоловіком Анжели витра ти поділити. Я взагалі не зрозуміла, з якого дива ми повин ні утримувати сім’ю Анжели, і чи довго ще свекруха сидітиме в квартирі у мого чоловіка. Тому що ми теж сім’я, теж хочемо завести дитину, а на це потрібні гроші. Але квартиру ми здавати через свекруху не можемо, а вона ще свої права качає.
