– Мамо, я такий голодний, дай швидше поїсти, бо додому бігти треба, Ритка чекає, – сказав з порога Ігор, зайшовши до батьківського дому. – А що, дружина не годує? – здивувалася мама. – Нічого не вміє! Ми ж до весілля по кафешках ходили, а тепер, коли дружина є, чого по них вештатися, – говорив син, уплітаючи борщ із часниковими пампушками. – Не намагається навіть щось приготувати? – запитала мама. – Намагається, по інтернету вичитує та готує. Лише продукти переводе. Їсти неможливо, доводиться казати, що смачно, але їсти це неможливо. – Так не можна, сину! Це погано, що мама не навчила, але добре, що вона старається. Значить, набереться досвіду і все в неї вийде. – Її мама нічого не навчила. Ні готувати, ні прибирати, ні порядку. Все валяється, мені набридло, що її спідня білизна скрізь по квартирі. У ванній, спальні, залі. У шафі все перевернуто, нічого не прасує. Постійно або спить, або в комп’ютері сидить. Я весь час за нею підбираю речі, зробив зауваження, розплакалася, образилася. Не хочеться навіть інколи додому йти. – Ти це залиш, молода вона ще, все прийде. А ти чоловік, нема чого соплі розпускати. Дружина повинна відчувати, що її чоловік любить, і вона намагатиметься все для нього зробити. – Так я люблю… – Значить, вона погано це відчуває, – сказала мама.
Син поїв і пішов, а мама засмутилася. Невістка хороша, добра, ласкава. Сумно, що мама все за неї і для неї робила, і дівчинка зараз розгубилася. Вранці, як тільки син пішов на роботу, вона зателефонувала невістці, сказала, що в гості прийде пошептатися. Зайшла в магазин, купила продукти і йшла неквапливо, щоб невістка була готова її зустріти. Дівчина відчинила двері з сонними очима. Зрозуміло, що після дзвінка вона вирішила ще трохи полежати і заснула. – Рито, а ти Ігоря на роботу проводила? – раптом запитала свекруха. – А чого його проводжати, сам зібрався, чаю з бутером попив і пішов, – не зрозуміла вона. – Ти вважаєш, що це нормально? – Ну так! Що тут такого? – Жаль, що ти не розумієш. А що в тебе такий безлад у квартирі? На кухні гора посуду, а ти спиш. Вже час на обід. – Ви вибачте, що я проспала ваш прихід, в інтернеті до ночі засиділася, не виспалася. – Рито, я тебе дуже люблю, як дочку, тож прийшла тобі допомогти. Зараз ми наведемо порядок, готуватимемо обід для Ігора. – Я сама можу все це зробити… Слово честі, не розумію, ми самі з Ігорем у всьому розберемося. – Добре. Я хотіла якнайкраще. Тільки потім не приходь до мене плакатися у жилетку. Візьми продукти, це я купила вам. – Дякую, ви не ображайтеся. Час минав, Ігор усе частіше бігав до матері, а одного разу сказав, що заночує, сказав дружині, що у відрядження їде. – Погано ви починаєте сімейне життя, йди додому.
– То я сказав вже, куди я піду? Хоч відпочину, вона набридла вже. Якби знав, що вона така, не одружився б. Я навіть книгу в руки взяти не можу, вона ображається, що її уваги не приділяю. А коли сидить у комп’ютері у своїх іграх до ночі, це нічого. Інститут закінчила, а на роботу не поспішає. Зате купи те, купи це, наче я гроші друкую. Тільки не виправдовуй її. Мати зітхнула і пішла до себе. Через деякий час приходить Рита зі сльозами. – Мамо, Ігор мене не любить, приходить пізно, їсти не хоче, майже не розмовляє. Сказав, що дарма ми побралися. Це ви його таким виховали. – А може, це мама тебе неправильно виховала? Ти знаєш, це не тільки у чоловіка є обов’язки, у жінки вони також є. Вони довго того дня розмовляли, свекруха сказала все, що думає. Домовилися, що Рита приходитиме вчитися готувати. Триматиме квартиру в порядку, почне шукати роботу. Вона допомогла з роботою невістці, а за кілька місяців молоді запросили матір у гості. Рита поставила на стіл борщ, котлети та рулети з яблуками. – Мамо, у мене дружина золото, так швидко навчилася готувати просто талант. Не гіршою за тебе господинею стала.
Після обіду вони ще трохи посиділи і матір, подякувавши за гостинність, задоволена пішла додому. Син приходив усе рідше, вихвалявся, що дружина рухається кар’єрними сходами, вранці встають разом, снідають і їдуть на роботу. Увечері разом готують вечерю, кожний потім займається своєю справою. Рита перестала плакати і висувати претензії. Років п’ять Рита не хотіла народжувати, переживала втратити роботу, але потім завагітніла і з’явилася дівчинка. Коли гості зібралися відзначати рік дитині, Рита підсіла до свекрухи. – Мамо, дякую вам за все. Якби не ви, наш шлюб розлетівся б. Я була така не розумна. – Ти була дуже розумною, тому все у вас склалося, тьху, – сплюнула свекруха, щоб не наврочити. – Я хочу вийти раніше на роботу, ви допоможете доглянути дочку. З моєю мамою по черзі? Мама вдень, ви ввечері? – Звісно, як я можу відмовитися від такого щастя? – Усміхнулася свекруха. Так Рита зі свекрухою стали подружками. Ігор був щасливий, що дружина порозумілася з його мамою. Зараз у пари вже двоє діток, свекруха пішла на пенсію і онуки часто гостюють у неї, доки діти працюють. Свекруху звуть Надя, це моя подруга. Золота людина. Вона каже, що завжди за жінок. Тому синові дістається, якщо щось не так.
