Над Іваном знущалися і глузували з дитинства. Однокласники не любили його, тому не було й дня, щоб хлопець не зазнавав якихось принижень. У нього була кличка – Миша. А все тому, що він тихо сидів у кутку і все терпів. У старших класах він багато разів просив батьків перевести його в іншу школу, але батько щоразу казав йому, що настав час навчитися давати здачі. У випускному класі батько записала Івана до секції з єдиноборств. Тренер сказав, що чемпіоном він навряд чи стане, але сили в нього точно додадуться.
Іван все дитинство був заkоханий у найкрасивішу дівчину класу – Олену. Але й вона знущалася з хлопця. Минуло десять років. Олена йшла вулицею, коли побачила перед собою чоловіка – гарного та високого. У голові у неї пробіrла думка познайомитися з цим красенем. -Вибачте, а ви не підкажете, де тут пошта? -Олено, ти мене не пам’ятаєш? Олена вдивлялася в обличчя незнайомця, і за кілька секунд згадала: -Іван? Миша? Це ти? Нічого себе! Як ти змінився! Може, сядемо в кафе? Згадаймо шкільні роки.
-Я б з радістю, але давай наступного разу. Я просто чекаю на свою дівчину… Іван поспішив піти. Олена дивилася йому в слід і шkодувала, що не звертала на нього уваги і знущалася з нього всі 10 класів. А Іван ішов і посміхався. Він уже 10 років мріяв про те, як зустріне Олену і пошле її кудись подалі… Вдома на нього чекає Ірина – найкрасивіша дівчина на світі, яка незабаром подарує Іванові спадкоємця.
