Мені сорок чотири роки. Двічі була одружена, і двічі роз лучена. Донька має свою сім’ю. Живе забезпечено. Я також не маю матеріальних nроблем. Є своя двокімнатна квартира, є робота, є пристойна зарnлатня. Півроку тому була на вечорі випускників у своїй школі. Мою увагу привернув високий, вражаючий чоловік. Щось у його обличчі прослизало знайоме. Але я ніяк не могла згадати, доки він сам не підійшов і не сказав: — Привіт Танго! — Ботя? Ботя! — верещала я і повисла в нього на шиї…
«Ботя» скорочено від «ботанік». Так ми звали непоказного, щуплого хлопчика, що вічно сидить з книжками. А «Танго» мене прозвали саме через Ботю. На одній із шкільних вечірок мені випав фант запросити на танець Ботю. То було танго. Хлопчик абсолютно не уявляв собі, як треба рухатися та вести партнерку. Наш цирк закінчився поламаним підбором моєї туфлі та яскравим слідом від моєї долоні на його щоці. З того виnадку у класі мене інакше як Танго не називали… Я була вражена тим, що Ботя пам’ятає так баrато яскравих моментів нашого шаленого життя. «А пам’ятаєш…» починав він, і ми від душі реготали над власними дитячими курйозами.
Потім перейшли вже до розповіді про доросле життя. Як з’ясувалося, Ботя зараз перебуває у стадії роз лучення. Колиաня дружина виставила його, і тепер вони судяться через майно. Старший брат до цього роз чулився і залишив його без батьківської спадщини. Тож він зараз бомж зі стабільною, науковою роботою. Живе то в одного товариша, то в іншого. Роз чулившись я запросила його жити до себе. Ось так ми стали співмешканцями. І тепер я вся у сумнівах. Чи вигнати його зі своєї квартири, адже він абсолютно безініціативний і пасивний? Як покладеш, так і лежить. Але в такому разі він пропаде. Чи взятися за нього всерйоз і виліпити собі чоловіка, відповідно до своїх переваг, як Пігмаліон?
