Ще моя мати говорила, що жінки народжують дітей виключно для себе, бо мужикам вони зовсім не потрібні! Подруга дитинства Олена з нею солідарна, а я отак не вважаю. На це у мене є вагомі підстави. Мій вік наближається до тридцяти. Я вже – не юна леді, але й до тітоньок я себе не запишу. Не заміжня і дітей не встигла нажити. Партнери в мене були і навіть були такі, хто просив їм народити спадкоємця. Але я не поспішаю народжувати від усіх чоловіків, з якими маю стосунки або які наполягають на продовженні роду. Заміж звали далеко не всі, а ті, хто пропонував, мав скелет у шафі. Був у мене такий залицяльник, перебували у стосунках 2 роки. Він мені подобався, навіть почала замислюватися про щось серйозне. Коли випадково завагітніла, мій жених зізнався, що він в офіційному шлюбі, але з дружиною давно вже не живе.
Пам’ятаю, Ленка тоді ще заливалася сміхом: «Всі вони так кажуть, а потім живуть зі своїми дружинами аж до кінця!» А мені було несмішно. Я наважилася позбутися дитини, бо не хочу прирікати ще одну людину на неповноцінне життя, без батька. Так зробила з нами мама. Вона народила мене і брата від якогось знайомого, який навіть не думав створювати з нею сім’ю і тим більше мати дітей. А мамі вже було 27 років – ні чоловіка, ні дітей, як у мене. Ось тільки вона жила з думками, що жінка зобов’язана народити першу дитину до 30 років. Не має значення від кого і як потім складеться її життя! У моїх подружок були тата, і я їм заздрила. Коли приходила до них, спостерігала сімейну ідилію: батько їх катав на спині або просто лоскотав, обіймав. Дівчата розповідали, що вони з татками разом роблять уроки, а взимку катаються з гірки.
Цей біль був у мені все життя і досі віддає луною у вухах. Ні, такого своїм дітям я точно не забажаю! З братом ми не надто контактували. Він ріс сам собою, а я сама. Проблему відсутності батька ми ніколи не обговорювали, але я не сказала б, що Єгора якось зачіпала відсутність чоловіка в будинку. Він зараз виріс, став підприємцем. Від дівчат відбою немає, але сім’ю не поспішає створювати. Сказав, що треба відповідально підходити до цього питання. На боці він теж не народжує: у цьому питанні він суворий. Ленка вже встигла вийти заміж і розлучитися. Зараз вона одна виховує чотирирічного Давида, і мені хоче такої долі. «Маша, що тут такого? У нас півкраїни виховувалися та виховуються у неповних сім’ях і нічого — нормальні усі виросли!». Все та не все.
Я по собі знаю, що означає рости без батька. «Подруга, ти все перебільшуєш! Народжуй вже для себе, інакше потім буде пізно. Лікті кусати будеш, що не обзавелася кровиночкой!». «Краще вже я буду зовсім бездітною, ніж народжувати сироту. Повір мені, я знаю, про що говорю!» Подруга наполягає на своєму. Я так припускаю, що її ще моя мама підбиває вмовити мене народити їй онуків. Вона давно про них мріє. Тож нехай Єгора напружує якнайшвидше розродитися. Я у своєму переконанні сильна. Мені складно думати навіть про те, що я приречу маленьку людину на нещасне дитинство. Будь-якій дитині потрібні і мама, і тато, хто б що не казав! Папа важливий у долі кожної людини і дуже погано, коли жінки не розуміють цього, і народжують «для себе».
