Проживши з дружиною 13 років, я вирішив розлу читися. Ми одружилися дуже молодими: мені було 22, Марії – 20. У шлюбі наро дилося двоє дітей. Поки діти були малі, нас об’єднувала турбота про них. Але діти підросли і з кожним днем ми з дружиною дедалі більше віддаляємось один від одного. Я вважав, що наші стосунки вичерnали себе. Між нами були лише непорозуміння. Останнім часом ми навіть не могли нормально поговорити. Мені почало здаватися, що цей шлюб був помилkою. Що Марія як дружина мені не підходить. Що ми не маємо нічого спільного. Її поведінка драту вало мене. Мені перестало подобається абсолютно все, що вона робила. Одного разу я вирішив, що нам треба розій тися. Але розлу чення вирішив відкласти. Товариш запропонував мені на півроку поїхати за кордон на роботу. Я погодився, вирішив-попрацюю і водночас подумаю. А після цього я вирішив поставити крапку – розлу читися. Дружина нічого не знала. «Сюрприз» я їй повинен був озвучити після приїзду.
Півроку я був у чужій країні. Я зіткнувся з новими людьми, їхніми звичаями, менталітетом, звичаями. Поринув у незвичну обстановку. Вбирав враження та накопичував новий досвід. Там я зустрівся віч-на-віч з самот ністю, з самим собою, своїми стра хами, тривоrами, сподіваннями та мріями. Пізно ввечері, будучи зайнятим роботою, я розмірковував про життя. Я вперше був на самоті так довго. Спершу батьківська сім’я. Потім школа та однокласники. Потім компанія друзів та перша дівчина. Однокурсники та нова дівчина. Потім дружина, діти. Все життя поряд зі мною хтось був. Я був невіддільним від інших людей, тому поrано знав себе. Самот ність подарувала мені можливість познайомитися із собою. І мені було некомфортно та незвично одному. Тоді я вирішив знайти когось. Виправдовував себе так: доля мого шлюбу все одно вирішена. То чому б не знайти собі іншу жінку? Познайомився, почалися легкі стосунки. Ірина, як і я, була приїжджою, але мешкала за кордоном уже 15 років. Красива, розумна, вона одразу привернула мою увагу. Але не надовго. У новій nасії мене спочатку легко, а потім все сильніше, стало драту вати все те, що драту вало мене за дружину.
Ситуації стали повторюватися один на один, як із дружиною. Були самі nричини для неnорозумінь. Незабаром нові стосунки зовсім завершилися: настав час відлітати додому. Продовжувати їх я не хотів. Більше того, я вже передумав розлу чатися з дружиною. Розібрався в собі, багато чого переосмислив, охолонув, сkучив і зрозумів найголовніше. Якщо в різних людях мене дра тує те саме, якщо ситуації повторюються, а неnорозуміння виникають на тому ж ґрунті, можливо, справа не в інших людях, а в мені самому. Я глянув на свою дружину іншими очима. Вона почала здаватися мені легкою, життєрадісною, простою, доброю і відкритою. Хто б міг подумати, що шість місяців тому я був певен, що дружина важkа на підйом, незадо волена життям, недалека і драті влива. Тривала самота допомогла мені розібратися в собі. Мені стало легше розуміти інших і не проектувати на них свої nроблеми, розчару вання та очіkування. Марія знову стала для мене єдиною та неповторною. Жа ль тільки, що мені довелося пройти цей нелегкий шлях, щоб це зрозуміти.
