Мені 64 роки після виходу на пенсію вирішили з чоловіком завести власне господарство. Поїдемо на базар, продамо молоко, сир, яйця, сметану – і вже копійка є. Дочка 5 років живе із сім’єю за кордоном, а син живе з невісткою у місті, у 15 км від нас. Синочок у мене здатний і слухняний хлопець. Завжди ретельно навчався, а потім пішов працювати в nоліцію. Поки жив поряд, між нами ніколи не виникало непорозумінь, він постійно з повагою ставився до мене з чоловіком. А потім син познайомився із дівчиною. Марія, так її звали, одразу мені не сподобалася. Прийшовши до нашого будинку, вона ні слова не сказала, зовсім нещира людина. Втім, ми бачили, який щасливий наш син, тому не хотіли перешкоджати молодій сім’ї. Невістка мала квартиру у місті, тож і дня у нас не будучи, вони після весілля переїхали туди жити.
З того часу наш син зовсім відсторонився від нас. Почав рідше дзвонити, приїжджає раз на тиждень і то 10 хвилин не посидить, біжить у справах. Вже й не впізнаю в ньому того балакучого хлопця. У гості до себе ніколи не запрошують. А ось нещодавно приїхали обидва до нас, я саме на той момент працювала на городі. На вулиці 28 градусів, з мене ллється піт, а вони встали і дивляться. Але, правда, трохи доnомогли, сказали, що поспішають, бо з друзями у гори їдуть на відпочинок. Того ж вечора я дуже nогано почувалася, зателефонувала синові, а він сказав, що це пройде, а потім просто кинув слухавку. У травні син мав день народ ження. Запрошення я не отримала , але хіба рідних треба просити? Набрала дві сумки домашніх продуктів – м’ясо, яйця, сир, олію, трохи овочів – ледве донесла все до маршрутки.
Підійшовши до під’їзду, зателефонувала синові, щоб той спустився за мною. Він вийшов, по його вигляду, зрозуміла – мого візиту ніхто не чекав. — Мамо, ми тебе одного разу додому запросимо… Справа в тому, що там зібралися наші колеги. Забрав сумки та побіr скоріше назад. А я ще 5 хвилин стояла нерухомо і ніяк не могла зрозуміти, що трапилося. Невже діти мене со ромляться? Не знаю, коли син одружився, став зовсім іншою людиною. Від цього мені дуже сумно, адже ми все життя працювали за ради дитини, давали їй усе найкраще, щоб тепер нас так зневажали. Гадаю, син просто перебуває під впливом своєї дружини. В силу свого сильнішого характеру їй вдається дуже добре їм крутити. Чому не можна просто самому хоча б раз на тиждень зателефонувати та запитати, як моє здо ров’я? Тепер уже й шkодую, що дали благословення на його одруження з цією жінкою, адже через це я втра тила свою дитину.