Щоразу, коли діти у дитсадку не доїдали їжу, вихователька з маленькою баночкою приходила і збирала їжу, що залишалася. Коли колеги дізналися, чому вона це робить, приголомшили

ПОЛИТИКА

Вона була новим співробітником дитсадка, пройшло не більше тижня, тож вона ще до ладу не освоїлася. Як не нова зміна — так одразу сюрпризи. Діти самі приносили їй посуд, так що питання зі збирання столового приладдя відпало саме по собі. Все, що їй залишалося, так це тільки скласти все у візок і відвезти для проведення санітарних робіт. Так тривало приблизно тиждень, але раптом щось змінилося. Діти раптом стали відсувати тарілки в бік від себе … Тоді діти вже доїдали друге і потихеньку почали відсувати тарілки з недоторканими котлетами. Раптом повернулася вихователька, але вже не з порожніми руками, а з великого розміру баночкою.

І почала збирати те, що залишили по обіді діти. Няня зробила здивований вираз обличчя, але її напарниця, вже бувала нянечка Наталя, раптом підморгнула: -У неї вдома дуже голодний чоловік, а ще є вибагливих апетитів кіт, який дуже облюбував рибу і котлети з садка. -Але як же, — здивувалася, нова. -Але ти не хвилюйся, так вона не щодня приходитиме, заспокоїла її Наталія. А вихователька тим часом обійшла всі столи й підійшла до них із явним наміром подивитися в посудомийному візку — а не спливає від нього щось із можливих припасів.

Відкинувши зверху пару тарілок, вона побачила трохи пом’яту курячу відбивну, і раптом вигукнула: -Ті, рум’яні, можна і в магазині загнати, ці нехай мій чоловік, щоб він подавився, їсть, рідний. На те всі присутні натягнуто посміхнулися. Так тривало приблизно з місяць. Якось, повертаючись із робочої зміни, співробітники дитячого садка стали очевидцями розклеєних по стовпах оголошень, які говорили: «Нагодую і зігрію безкоштовно.» Надруковані оголошення були на місцевому бухгалтерському принтері, з одним відомим дефектом — наприкінці листа він друкував ледь помітну межу. Усі одразу дізналися автора, який пропонував надати всю необхідну допомогу тим, хто потрапив у халепу.