Після 25 років роботи на заводі я 15 років працювала в Італії і на свої заощадження купила квартиру синові Євгену та його дружині. Але вони відплатили мені повною невдячністю. Спочатку мій син був дуже привітний, але після того, як зустрів Тетяну, все змінилося. Коли вони одружилися п’ять років тому, вона лише закінчувала університет. Я все ще була в Італії, тож ненадовго повернулася додому на їхнє весілля.
Молодята вибрали квартиру, і я зробила їм щедрий подарунок, купивши її для них у новому будинку з сучасними зручностями. Потім я повернулася до Італії, щоби заробити на пенсію. Пропрацювавши ще чотири роки, я повернулася додому вже назавжди, зрозумівши, що все, що я могла заробити, вже заробила. Зараз я живу у своєму сільському будинку, доглядаю курей і займаюсь городом.
Тетяна, якій зараз 27 років, із вищою освітою, відмовляється працювати. Вона вважає, що Євген зобов’язаний її утримувати власним коштом. Стривожена цим, я вирішила відвідати їх минулої п’ятниці. Коли я приїхала, вдома була лише Тетяна. Вона була байдужа до моєї присутності, була зайнята своїм телефоном, навіть не запропонувала чаю і не поцікавилася моїм самопочуттям.
Я була глибоко вражена і зателефонувала Євгену , поскаржилася, що його дружина не поважає мене. На мій ж ах, син захистив її і сказав, щоб я не втручалася в їхні справи. Ось таку подяку я отримала після того, як подарувала їм квартиру. Наче мою доброту забули, і тепер я небажаний гість у їхньому домі.
