Я успішна 33-річна бізнес-леді. У мене є все: люблячий чоловік, дочка та син, і ми живемо у великому будинку з власними автомобілями. Ми часто подорожуємо та вечеряємо у ресторанах, а іноді, можна сказати, купаємось у розкоші. Коли я поверталася з села від батьків, я побачила літнього дідуся, який чекав на зупинці автобус, тримаючи на плечі маленьку сумку.
Мені стало шкода дідуся, і я вирішила підвезти його. Під час поїздки я дізналася, що дідусь жив скромно і навіть бідно. Він важко зводив кінці з кінцями, будучи самотнім пенсіонером у селі, а більшість його грошей йшла на оплату комунальних послуг. Йому доводилося заощаджувати на опаленні, щоби на їжу залишалися хоч якісь копійки. Дружини давно не було на цьому світі.
Раніше вони якось підтримували один одного, а тепер він залишився один і важко зводить кінці з кінцями. А колись Семен, як його звали, до виходу на пенсію був директором школи та отримував велику зарплату від держави. Вислухавши його історію, я дала йому 3 тисячі – все, що було в мене в гаманці. Ця зустріч змусила мене замислитись про стан нашої країни і про те, з якими труднощами доводиться стикатися таким пенсіонерам, як Семен. Сподіваюся, невдовзі у нас все налагодиться.
