Ми з чоловіком уже років 15 у шлюбі. Нещодавно сиділи, сміялися з чоловіком, згадали, як 10 років тому до нас його мама приїжджала. Кожен її приїзд, звісно, окрема історія. Мила жінка, звичайно, але зі своїми дивностями. Вмовили, розповім і вам. Свекруха часто до нас приїжджала у свій час. Ми ж завжди були раді її бачити. Ми завжди працюємо, тому весь тиждень мати залишалася за головну будинки. Вечорами, коли ми поверталися додому, їли те, що вона нам готувала. І ось неділя, чоловік мій вирішив відзначитися, встав раніше, сніданок готувати. Дуже пожалкував, звичайно, краще б нічого не робив, віддав борозни правління на кухні матері.
Тут мати його прокинулася, прибігла, на запах, мабуть: – Синку, ти чого робиш? – Сніданок. Ти сідай, мам, зараз Олена прокинеться теж. Будемо разом їсти. – Ти чого робиш? Кидай це мені! Іди буди свою дружину! Не діло це, обіди варити! Давно, що ти їй готуєш, поки вона спить. Твій батько не знав навіть де у нас каструлі лежать, а ця, що з тобою зробила. Чоловік має їсти, а не готувати. Я зі сміху помирала, поки лежала в кімнаті і слухала їхню розмову. Бідолаաна жінка, все життя готує, а чоловік її навіть не знає, де в них кухня знаходиться.
Ось така історія, ми потім її корвалолом заспокоювали. Вона правда наступного дня і поїхала, ну що вдієш, чоловік готувати в мене любить, у матір пішов. Довго ми потім не могли їй додзвонитись, потім від знайомих слухали, яка я зм ія, її сина змушую готувати. Але потім її душа заспокоїлася, мабуть, ми приїхали до неї самі. Літо було, вона на грядках лежить, засмагає. А її чоловік – мій свекор, їй млинці з чаєм на таці підносить. Вона коли нас побачила, мало не вмерла зі страху. Потім сиділи всі разом, всі їли свекора млинці, вона мені тоді сказала: «І правильно робиш, ось мене тільки на старості років навчила».
