З раннього віку я виховувалась в умовах суворої дисципліни, без можливості висловлювати свою думку чи відкрито спілкуватися. Мій світ нарешті розширився, коли у 17 років я поїхала з дому, щоб навчатися та жити у гуртожитку. На першій студентській дискотеці я зустріла Андрія – зрілого та розумного старшокурсника. Ми покохали один одного, а у 18 років я виявила, що ваrітна.
Вирішивши бути чесною, я зізналася батькам. Їхня реакція була жа хливою: батько прогнав мене, зви нувативши в тому, що я зrаньбила сім’ю. Моя мати теж виявила глибоке розчарування моєю ситуацією. Повернувшись до гуртожитку, я зустріла Андрія, який чекав на мене. Він знав про мою ваrітність, тому надав мені всіляку підтримку.
Він навіть запропонував мені переїхати до його родини. Його батьки тепло прийняли мене, пообіцявши емоційну та фінансову підтримку, що було приємним сюрпризом з огляду на те, що вони мене майже не знали. Ми з Андрієм одружилися, і його сім’я стала моєю новою сім’єю. Його мама була джерелом мудрості та дружби: вона була поряд зі мною, навіть коли я наро джувала.
Незважаючи на перші труднощі, я ніколи не шкодувала про свій вибір. Згодом несподівано зателефонувала моя мати і виявила бажання зустрітися зі своїм онуком. Я нагадала їй про її колишні різкі слова і повісила трубку. Андрій часто закликав мене бути поблажливою, але я не була впевнена, що колись зможу впустити їх у життя моєї дитини.
