Весняним ранком я пішла прогулятися по місту. Світило сонечко, промені якого гріли теплом, і в квартиру повертатися зовсім не хотілося. Після суворої зими, коли на вулицю виходити бажання не було, зараз навпаки — є бажання більше перебувати на свіжому повітрі.Досить находившись, я йшла додому тією дорогою, що виходила гуляти. Поглянувши під ноги, я побачила гаманець. Зупинилася, озирнулася, але на мене ніхто не звертав уваги. Підняла гаманець, знову озирнулася, ніхто не дивився в мою сторону Люди проходили повз, зайняті своїми справами.
Поруч знаходилася філія банку. Я зайшла всередину, підійшла до оператора, і показала знахідку. Молодий хлопець розвів руками, адже таке вперше, тому не знав, що робити. Ми разом відкрили гаманець. В середині було кілька карток, і долари в сумі однієї тисячі. До нас підійшла завідуюча відділом, і запропонувала за номером картки знайти людину. Я залишила свій номер телефону, щоб подзвонили, якщо знайдеться господар гаманця.
Під вечір мені подзвонили з банку і просили прийти: знайшовся господар, і хоче особисто подякувати. Я швидко зібралася і поїхала. Жінка середніх років стояла при вході до філії, і напружено вдивлялася в кожну особу, хто заходив всередину. Я підійшла, зупинилася і подивилася на жінку.- Це ви знайшли гаманець? — запитала вона.
Я відповіла, що так. Жінка залилася сльозами, почала дякувати, дістаючи долари з гаманця, але я її зупинила, запевнивши, що мені нічого не треба, достатньо одного слова — спасибі.
Коли жінка заспокоїлася, розповіла, що на картку збирали кошти для лікування важко хворої доньки. Зібраних грошей вистачить на лікування за кордоном. Сьогодні поміняла трохи доларів, щоб на всякий випадок були готівкою.
Разом з працівниками банку ми також перерахували кошти, хто скільки міг, на картку жінки. Дай бог здоров’я її донечці.
