У нас з сестрою донечки — однолітки, і обидві в цьому році випустилися з дитячого садка. Вік дітей — єдине, що є спільного у мене і моєї сестри Єви. Правда, за паспортом вона — Валя, але вимагає, щоб називали її Єва. У Єви чоловік, який не працює толком, квартира в кредиті і копійчана зарплатня. Так вважає сама сестра.По факту — чоловік у неї інтелігентний і дуже розумний, а Єва постійно, так встигає за місяць накосячіть на роботі, що третину зарплатни віддає на штрафи. Як її ще не звільнили — я не знаю.У нас — квартира чоловіка, зарплати однакові, середні для нашого міста. Але наш з чоловіком загальний сімейний бюджет менше, ніж у Єви і її чоловіка.Наш садок відзначав випускний в дитячому кафе, з аніматорами феями-клоунами. Недорого і пам’ятне — в кафе обіцяли зробити красиву тематичну фото-зону. А у сестри в садку випускний було вирішено святкувати на межі розумного: ну не розумію я, навіщо малюкам прогулянка на лімузині?
Сукню для випускного моєї дочки подарувала свекруха. Красиву, дорогу. Я навіть не хотіла приймати такий дар — навіщо такі витрати на кілька годин, але мама чоловіка від мене відмахнулася:- Нехай вона побуде справжньою принцесою, випускний з дитячого садка буває раз в житті.Ошатне платтячко висіло у шафі і чекало свого часу. Коли сестра з мамою прийшли в гості, дочка не втрималася і похвалилася бабусиним подарунком.- Яке диво! — розчулилася мама. — Ти у мене будеш найкрасивішою!- А мені моя свекруха такі подарунки не дарує. — заздрісно вимовила сестра.
Може, тому й не дарує, тому що вона для неї не більше ніж просто «свекруха» і завжди на «ти» і з зневагою? У день випускного ми з донькою пішли в перукарню в сусідній будинок. А поки нас не було, до мене додому з’явилася сестра і попросила у мого чоловіка, щоб він приніс їй плаття моєї дочки.- Їм приміряти потрібно, подивитися — підійде зачіска чи ні. — пояснила вона.
Чоловік вуха розвісив і плаття віддав. А сестра його — хоп, і забрала. Чоловік виправдовувався як міг. Дочка в сльозах; я взагалі остовпіла. У нас все було під плаття підібрано — і туфельки, і прикраси на волосся. А сестра навіть трубку не брала. Ми бігом в торговий центр. Вибір був не дуже — все нормальне вже розібрали. Ну, що поробиш, сходили в тільки що підібраному платті на випускний.Мама чоловіка, якій чоловік скинув фотографії, трохи на мене не образилася — подумала я принципово плаття на дочку не наділа. Але коли я їй все пояснила, вона відтанула. На наступний день після випускного я, взявши у свекрухи чек з цінником на плаття — 2500 тисячі гривень, пішла до сестри додому повертати гроші.Вона спробувала віддати мені плаття, на якому стояли жирні плями:- Які гроші? Ось, забирай ганчірку і йди.Ми почали розмову на підвищених тонах:- Ти розумієш, що ти забрала у дитини? Совість як, добре себе почуває?- Пф, подумаєш — взяла? Що такого? — фиркала сестра.На шум вискочив її чоловік. Я пояснила йому ситуацію, він дістав з гаманця чотири купюри по тисячі гривень:
— Ось, візьми. Там ще для твоєї донечки на подарунок від нас з вибаченнями. І плаття візьми — можливо і надіне ще куди-небудь.Гроші я взяла, плаття забрала — раз дали, попрощалася і пішла, під крики сестри і її чоловіка.А днями мені дзвонить мама і заявляє:- Так не робиться, сестрі могла б і поступитися. А вона через тебе з чоловіком не знайшла спільної мови, він її за двері виставив. Я квартиру свою — їй залишу, тобі нічого не дістанеться, вже заповіт написала. Сама винна — хто тебе просив лізти в чужі стосунки?Тобто, вона нишком в найвідповідальніший момент забрала мою річ без дозволу, не знайшла спільної мови з чоловікомчерез те, що він не схвалив її вчинок і спробував загладити провину дружини, а я в цьому ще й винна? Нормально, да?
