У під’їзді, де мешкала Ася, любили збирати rроші. Декілька разів на рік усі жителі здавали rроші на ремонт під’їзду, на нові двері, хоча двері міняли минулого року, на вікна, які теж міняли три роки тому, і на всякі непотрібні речі. Цього разу до неї підходить сусідка, яка займається збиранням грошей і каже, що потрібно здати rроші для дитячого майданчика та для паркування, якими користуватимуться лише мешканці цього під’їзду.
Ася здивувалася і сказала, що у неї немає маші і що у неї дитини теж немає. Вона сказала, що нічого не здаватиме. Минув тиждень, і до нього постукала інша сусідка, яка організувала все це. Вона нагадала їй, що треба здавати rроші, 5000 рублів для дитячого майданчика та 10000 рублів для паркування. Ася дуже розлютилася і знову повторила ті ж слова. — У мене немає машини і немає дитини, я не здаватиму rроші на марні речі, якими я користуватися не буду.
Ось якщо з’явиться дитина, тоді я особисто принесу та віддам Вам rроші. Сусідка обурено пішла, але вона сказала, що дає їй час на роздум. За кілька днів до Аси приїхав молодий чоловік. Сусідка побачила його і одразу побігла до Аси. Вона постукала у двері. Ася була зайнята, тому двері відчинив її юнак. Вона одразу ж накинулася на нього з питанням, на що ти приїхав? Молода людина сказала, що приїхала на метро. Тоді Ася прибігла до нього і зачинила двері прямо перед сусідкою.
