Я мешкала з мамою. Ми мали двокімнатну квартиру. Вона належала другому чоловікові моєї матері. Я його не пам’ятаю. Його не стало, коли я була дуже маленька. Про біологічного батька я нічого не знаю. З бабусею ми майже не спілкувалися. Вона не дуже любила маму, про мене не хотіла знати. Останнім часом мама потоваришувала з пляшкою, а про мене забула. Я часто бачила її п’яною. Я соромилася своєї матері. Вона ганьбила мене на все місто.
Після закінчення школи я поїхала далеко, вступила до інституту та влаштувалася на роботу. Я була рада, що більше не побачу маму. Після першого курсу заїхала додому. Наша квартира нагадувала останню опійку. Картина викликала в мене нудоту. Я сильно nосварилася з мамою і заявила, що не хочу її бачити. Бабуся за цей час не спілкувалася зі своєю донькою, навіть не подзвонила. Я поїхала з тяжким серцем. Мені було боляче бачити маму у такому стані.
Я іноді дзвонила, але вона рідко відповідала на мої дзвінки. Після навчання я повернулася до рідного міста і виявилося, що мама nомерла три роки тому, її поховали сусіди. Я прийшла до бабусі. Вона звинуватила мене в смерті матері, мовляв, залишила матір одну, ось і вона відкинулася на самоті. Бабуся забула, що не спілкувалася зі своєю донькою. Виявляється, у мене тепер і квартири нема, бабуся nродала її. На запитання: що мені тепер робити, вона відповіла, що це її не цікавить. Я знайшла собі помешкання, у подруги була вільна кімната. За рік я вийшла заміж, у мене тепер двоє дітей. Два дні тому мені зателефонувала бабусі. До цього ми не спілкувалися. Вона згадала про мене, бо вже стара і їй потрібна доnомога. Я їй відмовила. Я не хочу доnомагати жінці, яка позбавила мене всього.
