Протягом усього мого дитинства найкраще діставалося братові. Мама завжди його захищала, допомагала і навіть зараз, коли має чотирьох дітей, вона все ще продовжує йому допомагати. Мені 35 років. Я одружена, виховую сина. Загалом, все у цьому житті я досягла сама. Зараз із чоловіком продовжуємо домагатися того, чого хочемо. Чотири місяці тому я дізналася, що моя бабуся залишила у спадок мені та братові її двокімнатну квартиру та маленьку дачу на околиці міста. І зараз мама вимагає від мене, щоби я віддала мою половину братові. Моєму брату зараз 31, а в нього вже четверо дітей. Він одружився, коли навчався із дружиною ще на третьому курсі. Тоді я вже жила окремо, винаймала квартиру і працювала. Вони з дружиною після весілля пішли жити до моєї мами. До закінчення університету моя мама тягла його сім’ю на себе, потім вони просили допомоги у мене, але тоді я влаштувалася на роботу.
У нас із чоловіком весілля не було, ми лише тихо розписалися. Мама навіть не прийшла на реєстрацію, бо допомагала моїй невістці з дітьми. Мені тоді було дуже ոрикро, але я нічого не сказала. Досі про це не забуваю. Коли ոօмерла моя бабуся з маминого боку, вона залишила свою двокімнатну квартиру мамі, яку вона одразу ж, без жодних обговорень, переписала на Дениса, мого брата. Мені вона тоді сказала, що Денису тяжко, у нього велика сім’я, йому треба допомагати. Тоді ми з чоловіком лише взяли іпотеку. І з першим внеском нашої квартири нам допомогла моя бабуся по батьковій лінії та батьки мого чоловіка. Мама, коли дізналася, що бабуся мені трохи допомогла, то почала скандалити. Знову говорила про важке життя брата, як йому тяжко справлятися. На мою думку, йому важко справлятися через те, що він не хоче змінити свою роботу.
Заробляє дуже мало, та ще й думає, що всі мають допомагати йому. А коли робить дітей, взагалі ні про що не думає? У мого чоловіка була тоді дуже складна робота. Але завдяки цій роботі ми змогли трохи раніше закрити іпотеку. Ну ще й купили машину. Після того, як закрили іпотеку, чоловік поміняв роботу на спокійнішу. Коли померла бабуся по лінії тата, ми дізналися, що вона все своє майно поділила між мною і братом. Ми з чоловіком зраділи, бо хотіли взяти ще одну іпотеку для нашого сина, щоб у його майбутньому була своя квартира. За ці гроші ми могли б зробити внесок та спокійно гасити іпотеку. Мама тоді теж вирішила втрутитись і сказала, що ми й так добре живемо, а братові знову важко. Ось у нього тільки народилася четверта дитина. Вона сказала мені, щоб я дала братові свою частку. Я відмовилася, бо вистачить з мене робити дурепу. Я вирішила, що дачу залишу братові. Там треба прямо поламати голову, щоб щось вийшло. Я цього не хочу, нехай мені залишиться лише квартира – і все. Мені вже байдуже – хто і що про мене подумає.
