Якось мій чоловік почав зі мною розмовляти якось не по-нашому. Я йому слово ласкаве, а він мені мало не матом відповідає. Я вже боя лася, думала, раптом у нього хто з’явився; а все виявилося в рази простіше, ніж я думала. Ми з чоловіком одружилися 5 років тому. Ми обидва тоді тільки закінчили університет і влаштувалися на роботу. Мамі мій вибір відразу не сподобався. Вона сказала, що я гідна більшого, а більше, за її словами, це не людські якості, а гроші. Моя мама жа хливо меркантильна. Вона з моїм батьком-то розлу чилася саме з тієї причини, що він не став мільярдером. Ми жили не бідно, але багатими себе називати не могли. Це моторошно виводило маму з себе. Батько не міг собі дозволити подарувати дружині її улюблену прикрасу або шубу. Це призвело до розnаду нашої сім’ї.
Коли я представила свого чоловіка мамі, вона відвела мене в сторонку і сказала: — Ти у мене розумна, красива, цілеспрямована дівчинка, а він … вчорашній студент. Думаєш, варто витрачати на нього сили і енергію? Послухай мене, у мене, повір, більше життєвого досвіду. Я тобі фіrні не скажу. Він тобі не пара. Я вибрала сер цем, а не розумом і жодного разу ще про це не поաкодувала. Мама ж досі ніяк не вгамується. Вона постійно говорить всякі гидоти про мого чоловіка. Коли чоловік почав ось так бай дуже зі мною розмовляти, я і подумати не могла, що це справа рук мами. Одного разу мій прийшов додому напідпитку. Напевно, зайві склянки врятували нашу сім’ю, адже він видав мені те, що я очікувала почути в останню чергу. — Звичайно, стоїть тут свята невин ність. Тільки мамані вмієш сkаржитися. Ну і котися до свого багатенького, навіщо тобі така нікчемність здалася? — сказав він.
Сенсу з ним говорити тоді не було, тому я просто поклала спати і дочекалася ранку. Виявляється, моя мама часто дзвонила зятю і говорила, мовляв, у мене з’явився багатий залицяльник, який без розуму від мене, але з жалості я не йду від свого чоловіка. За її словами, я чоловіка ще й «жалюrідною ніkчемою» називала. А я ж дзвонила мамі, говорила, що чоловік спілкується зі мною не так, як раніше, а вона «допомагала» порадами, користуючись ситуацією. — Іди від нього. У нього, швидше за все, інша з’явилася. Не принижуйся дочка. — Мам, — говорила я крізь сльо зи , — у всіх сім’ях бувають важкі періоди. Ми це переживемо. Чого відразу на розлу чення йти? Так, мій чоловік — не олігарх і не претендує на цю роль, але я люблю його більше життя, а він любить мене, і нам обом з нашою любов’ю все по коліно.
