Коли я відмовилася поміняти прізвище, чоловік нічого не сказав, коли я почала ремонт – він знову мовчав. Тільки через час я усвідомила, що наробила зі своєю сім’єю

ПОЛИТИКА

Моя сім’я завжди була повною: мама, тато та я. Батьки постійно дотримувались консервативних поглядів: мама-домогосподарка, тато-здобувач. Так ми й жили завжди, скандалів жодних не було, завжди всі були дружні. Нещодавно, після того як вийшла заміж, надивилася західних роликів і статей про те, що в сім’ї права та обов’язки повинні бути розділені чисто порівну. Не дивлячись на те, що моя особиста маленька сім’я вже була створена спочатку на таких самих принципах, як і у моїх батьків, я вирішила змінювати нашу політику. Все почалося з того, що я відмовилася міняти прізвище чоловіка. Хоча він нічого про це не сказав, мені здалося, що це вже можна вважати маленькою перемогою.

Наступним етапом стало те, що я відверто почала говорити йому про всі мої невдоволення: починаючи від подарунків, які він мені дарував, закінчуючи звичайними квітами. Мій чоловік також мовчав і нічого не говорив у відповідь. Далі настав час ремонту будинку: всі справи я спочатку взяла в свої руки, думаючи, що у мене само все вийде. Це далося мені досить складно, але, зрештою, і з цим я впоралася. Але мені все цього мало: я хотіла все більше і більше прав щось вирішувати в сім’ї за нас обох. І на роботі мене підвищили, почала отримувати доволі високу зарплату. Згодом я взяла на себе всі обов’язки будинку:

сімейний бюджет, поїздки, ремонти решти кімнат. Під час виконання цих обов’язків я зрозуміла, що вже не встигаю стежити за всім сама. Найбільше мене здивувала реакція чоловіка. Він спокійно спостерігав за всім цим, а не намагався допомогти. Навіть після того, як я попросила у нього допомоги, він сказав, що в мене все вийде. Дуже хочеться повернути «минулого» чоловіка назад, але своїми діями я просто злякала його, згодом він уже звик до того, що за всім я стежу, і що йому не потрібно нічого робити. А я так скучила за тим часом, коли я була принцесою і я відчувала за його спиною — як за кам’яною стіною, а зараз… Сама стала главою і «стіною» сім’ї. Дівчата, у вас колись таке було? Як це можна вирішити?