-Саша, давай тоді хоч недорогу машину купимо. Мені й так важко з дітьми, то ще й на маршрутці постійно їздити треба. То до поліклініки, то до парку. А діти дуже люблять гуляти. Думаєш, легко так із коляскою та сумкою двох дітей перевозити. ще буває, що й місця у маршрутці немає, і що мені тепер із двома дітьми стояти всю дорогу? -Ліза, перестань. Грошей і так мало, яка друга машина? -Давай хоч по черзі використовувати нашу. -На роботу мені теж через день їздити? Діти мені всю машину забруднюють своїми брудними руками, мені її ще чистити після них щоразу? Ні, поки сама на роботу не вийшла кредит на нову машину брати не будемо. Така розмова у Лізи та Сашка була практично щотижня.
Коли з’ясувалося, що Ліза вагiтна, то продали її, додали трохи зверху і купили нову машину. Вона призначалася для сімейного користування, але Сашко вирішив забрати її собі та сам їздив лише на роботу. Ліза почула телефонну розмову чоловіка з його сестрою Настею: -Настя, звичайно, бери. Сьогодні вихідний я вже нікуди не поїду. Тоді завтра вранці привезеш на подвір’я. Все домовились. Після цих слів Ліза вбігла до кімнати і знову почалося: -Тобто сестрі на її особисті потреби ти машину просто так віддаєш, та ще на два дні. А мене з дитиною навіть погуляти у свій вихідний не повезеш, тобі що ліньки навіть зі своїми дітьми хоч день провести? Вночі у сина піднялася темпepaтура. Запалилося вухо, і Ліза всіляко намагалася збити темпepaтуру, давала таблeтки, багато чаю, хитала на руках.
Промучилась всю ніч із дитиною на руках, Сашко тільки попив водички і знову заснув. На ранок Ліза почала: -Нам терміново треба до лiкарні, здається у сина щось серйозне. Йому навіть трохи легше не стає. -Зараз таксі викличу. -Мені зараз почулося, чи ти справді навіть своєму хвopoму синові допомогти не хочеш і тобі ліньки чи шкода нас на машині відвезти? -Ні, просто я після роботи повинен маму до її подруги відвезти, тому не вийде на машині. Ліза сама викликала таксі, зібрала свої речі та поїхала з дітьми. Увечері вона не відповідала на дзвінки чоловіка, а приїхала додому до своїх батьків. Тепер вона серйозно замислилася над своїм шлюбом. Було лише жаль дітей, що в них такий батько.
