Ми з Андрієм у шлюбі вже два роки. У нас все було добре, поки чоловік не поїхав на день народження до свого брата Миші. Спочатку ми разом повинні були поїхати. Ми вже купили квитки, до його брата треба було три дні поїздом їхати. Я підібрала собі гарне вечірнє плаття для ресторану. Андрію купили класний костюм, все в нас було готове. Тільки напередодні поїздки у мене загострилася давня хво роба. Довелося на кілька днів заради профілактики лягти до ліkарні. Андрій уже хотів зателефонувати до брата і сказати, що ми не приїдемо. Але я вмовила чоловіка їхати без мене.
Ліkарі мене все одно відпускали, тим більше в дорогу не збиралися. Поки чоловік їхав у поїзді, то весь час дзвонив мені під час зупинки поїздки на станціях. Ми говорили не багато, тому що в поїзді телефон швидко розряджається, але дуже часто говорили. Але варто було Андрієві приїхати до брата, то чоловік просто зник. Мені доводилося дзвонити Мишкові і в нього дізнаватися, де мій чоловік. Першого дня Андрій сильно напився, тому не підходив до телефону. Другого дня він до старих знайомих у гості пішов, третього дня Мишко вже не знав, що придумати і розповів мені правду. Мишко повідомив, що тут Андрій зустрів своє перше кохання.
І як зустрів, так і зник. Я відразу зібрала всі свої останні сили і поїхала в місто до Миші. Коли я була на місті, Андрію довелося мені зізнатися. Він дійсно зустрів своє перше кохання, і вони вже збираються одружитися. Допомагав мені вийти з великого та сильного стресу саме Мишко. Я зрозуміла, що він сильно відрізняється від Андрія і тільки на краще. Ми стали частіше бачитися, з ним було так добре та спокійно. За півроку ми з Мишком розписалися. Так і сталося, що я вийшла заміж за брата свого чоловіка. Ну тепер уже колишнього чоловіка. Після зра ди Андрія я з ним більше не спілкуюсь. На сімейних вечерях ми намагаємося уникати одне одного.
