Нещодавно мій син попросив мене доглянути онука на пару днів. Так як він із дружиною хотіли трохи розвіятися, поїхати відпочивати без дитини. Чи бачите, він би їм там перешкодив все. Звичайно, я не схвалюю, коли без дітей їдуть на відпочинок, але з радістю погодилася. Тому що через шкільні заняття онука ми не часто бачилися з ним. А тут аж пару днів разом проведемо. Коли вже настав день їхнього приїзду, то я з радістю пішла за покупками. Адже старенькій бабусі багато чого не потрібно в холодильнику,
а коли приїжджає онук, то для нього все хочеться купити та побалувати малого. Накупила масла, згущеного молока, печива, цукерок. Ну, все, що онук любить. Радісна пішла додому. І ось увечері заходять син із онуком, і знімаючи куртки син вручає мені пакет зі словами: -Володя трохи захворів. Але ти не хвилюйся, нічого серйозного. Ми були у лікаря, сказали, що не страшно, але ліки призначили про всяк випадок.
Тут і рецепт, що й коли давати. А дивлюся на онука, якийсь не такий, і кашляє без зупинки. А одразу ж напружилася якось. Подумала, а раптом щось піде не так, а якщо йому гірше стане, а я старенька, діти мої давно підросли, і я вже не пам’ятаю, що коли треба робити за хвороби. Якщо не впораюся або гірше буде Володі, то всі мене будуть звинувачувати. Ой, вирішила я не ризикувати. Віддала йому пакет назад у руки і сказала, що не можу доглядати хворого малюка. Знаю, що не впораюся. І відправила їх назад.
