Я рано вийшла заміж. Мені було 17 років, а чоловікові – 18. Після того, як я вийшла заміж, чоловік пішов до ар мії. Я дізналася, що ваrітна. Вийшло так, що чоловік мав болячку і його відпустили додому, надавши військовий квиток. Він пішов працювати. все було добре. Свекруха дуже доnомагала. Можна сказати, що вона робила все за мене. Я тільки дитину годувала і укладала спати, а решту робила моя свекруха. Вона готувала, забиралася в хаті. Спочатку мене все влаштовувало.
Але потім, коли я хотіла щось переставити або щось змінити у домі, вона була проти. Тобто, справи по дому я не роблю, отже, не маю права щось міняти в будинку. Я відчувала себе зайвою у цьому будинку. Якось я хотіла щось приготувати на вечерю, але моя свекруха сказала, що вона сама приготує. Це мені дуже не сподобалось. Я сказала чоловікові, щоб ми переїхали жити окремо. Він спочатку був проти, але я переконала його, і ми переїхали. Я думала — все, тепер ми живемо окремо і тепер у нас все буде ідеально.
Але я з дитиною нічого не встигала робити. У нас у будинку завжди був бардак, я не встигала для чоловіка готувати їжу, та й готувати нормально не вміла, а чоловік звик до смачної їжі, яку готувала моя свекруха. У нас у будинку були постійні сварkи, сkандали, і вийшло так, що невдовзі мій чоловік знайшов собі kоханку і покинув мене. Мені довелося знайти роботу. Я почала працювати, але так як я працювала весь день, сина постійно забирала свекруха, тому що вона його дуже любила. Зрештою, син більше звик до бабусі і із задоволенням залишався у неї. Я двічі на тиждень забирала сина, але він здебільшого жив у бабусі. Я так і нікого не зустріла, не влаштувала життя наново і залишилася сама.
