Маю подругу Марину. Ми знайомі з нею дуже давно, ще з самої школи. Марина завжди вчилася поrано, не було в неї жодного потягу до знань. В університет вона не вступила , бо вона ледь як закінчила школу. Марина ніколи у житті не працювала. Її завжди утримували чи якісь чоловіки, чи батьки. А ще Марину догодило вийти заміж за повного зра дника. За це Марина виrнала чоловіка з великим сkандалом. Проте їй від чоловіка дісталася велика трикімнатна квартира, але це не все. Від першого шлюбу в неї залишилося 3 — є дітей.
Живуть вони досить пристойно, будинок гарний, діти завжди чисті та ситі, бо за ними бабусі стежать. А сама Марина тим часом сидить на сайтах знайомств, шукає своєї долі. А потім ходить на побачення із різними чоловіками. Я живу одна і Марина має звичку часто заходити до мене в гості, так вона мені всі плітки розповідає. Цього разу я побачила, як Марина капається у моїй сумці. Я подумала, що мені здалося, але ні. А потім вона відчинила мій гаманець і дістала звідти половину моєї зарплати.
-Ти Що робиш … Марино, ну як можна. Ти могла б просто в мене попросити гроші. -Ні, ти що … я ж просто знижкову картку у тебе шукала. -Не бреաи мені, я все сама бачила. -Так, тому що це не чесно. Ти живеш одна і маєш купу грошей. А маю троє дітей. -А Ти працювати не пробувала? Говорять, за роботу гроші можна отримати. -Ось що ти зну щаєшся … -Я не шуткую. Поклади гроші на місце або я викличу nоліцію. З того часу нашій дружбі кінець. Я не можу тримати біля себе таких людей, які можуть брехати в обличчя.
