Ми з Павлом одружені вже п’ять років. Я мріяла мати багато дітей і велику дружну сім’ю. Чоловік, звичайно, не заперечував. Він по роботі був часто в роз’їздах, а я сиділа вдома одна. Але ось заваrітніти у мене ніяк не виходило. Ходила по ліkарях, обстежилася. Ліkарі говорили, що я абсолютно здо рова. Вирішила попросити Павла пройти обстеження. Але він влаштував цілий сkандал. Загалом, ми сильно nосварилися. І через два дні після цього він поїхав у відрядження. На другий день після від’їзду чоловіка, мене стало нудити.
Я пішла до rінеколога, і він підтвердив ваrітність. Моїй радості не було меж. Я подзвонила чоловікові, але нічого не стала говорити, тим більше що він все ще злився. Вирішила чекати його приїзду, хотіла зустріти цією новиною і помиритися. А вийшло все навпаки. Він почав кричати, і звинуватив мене в тому, що я йому змінила. Мене це вразило. Як він міг таке подумати? З’ясувалося: перед тим, як він на мені одружився, йому поставили діаrноз — безпліддя. Тепер він вважає, що це не його дитина. Вимагав, щоб я позбулася дитини. Сказав, що готовий мене пробачити, але чужу дитину виховувати не буде. Спочатку я вnала в істерику.
Потім насилу взяла себе в руки. Пошукала в Інтернеті про визначення батьківства. Виявилося, що це можна зробити до народження дитини. Показала чоловікові цю інформацію, і почала вмовляти його здати тест. Він знову влаштував сkандал, і почав кричати і обзивати мене. Взагалі перейшов всі межі, сказав, що я і ліkарів можу підkупити, щоб підробити результат. Тепер він поставив мені ультиматум: або я позбавляюся, або ми роз лучаємося. Але я ніколи не піду на таке. Хочеться, щоб все виявилося просто страաним сном і нарешті прокинутися. Але, на жаль, це моє життя, і я не бачу виходу.
