Свекруха намагалася не пустити мене в будинок, але у неї нічого не вийшло. Скоро я взяла нею приготовлений борщ і вилила в унітаз.

ПОЛИТИКА

Відкривши двері, побачивши мене на порозі, свекруха скрикнула і поспішила закрити. Тільки я і сама не з боязкого десятка, двері закрити я їй не дозволила. — Алло Сергіївно, а я дивлюся, що ви все ще не навчилися гостинності! — посміхнулася я однією зі своїх найбільш «доброзичливих» посмішок. — Забирайся! Чого прийшла, а?! Нічого тобі тут робити! Пішла геть! — Нам з Петром потрібно поговорити. — Нічого розмовляти, стерво. Він тобі більше ніхто! Я втомлено видихнула. — Мені паспорт показати? Він мені буде ніхто тільки через місяць як мінімум. А поки він мій чоловік, і я маю право з ним поговорити. Не заважайте, будь ласка.

Я насильно протовнулася в квартиру. Петро знайшовся у вітальні. Як завжди, розлігся на дивані, їв рибку і запивав пивом. Перед ним цілий ящик стояв. — Ніна, що ти тут робиш? — здивувався Петро. — Я намагалася її не пустити! Але вона сама увійшла. Петро, вижени її! Бачити не хочу її в своєму будинку. Свекруха загрозливо посунулася на мене. — Алло Сергіївно, не доводьте до гріха, відійдіть на безпечну відстань і кулачки ваші відсуньте від мене, а то я сама Вам волосся повидираю. Чесно кажучи, завжди хотілося, але я ж пристойна. Але тут себе стримувати не буду. — Як ти смієш погрожувати мені в моєму ж будинку? — заволала свекруха. На її крик прибіг старший син і потягнув істеричку в кімнату. Тільки після цього ми змогли з майже kолишнім чоловіком нормально поговорити.

Я йому на пальцях пояснила, що йому краще не претендувати на квартиру, бо я здебільшого оплачувала протягом нашого спільного життя kредит. Чоловік, знехотя, але погодився. Алла Сергіївна nродовжувала кричати на тлі образливі слова на мою адресу з сусідньої кімнати. Перед відходом я заглянула в холодильник. Там знайшлася каструля борщу. Виглядав дуже свіжим. Вилила все в унітаз. — Ніна, що ти робиш?!- обурився Петро. — Тобі таке їсти не можна, — а потім голосніше. — Алло Сергіївно, а я дивлюся, що у вас руки з не з того місця ростуть, так і не навчилися готувати! З сусідньої кімнати пролунали вже неприємні слова. Йшла я в піднесеному настрої, насвистуючи веселі пісні. Але ж поки ми з Петром разом жили, вона майже щодня до нас приходила і викидала мою їжу. Мовляв, моєму синові таке не можна, а руки мої з одного місця.