Сусідка, тітка Валя, зайшла до мене на чай. Поговорити з нею завжди було приємно, але цього разу тітка Валя була якась нудна. — Тітко Валю, трапилося чого? Ви якась сама не своя. — Та ось, думаю, що я зробила не так, чому ми з моїм старим доньці не потрібні? — Як так? Світлана ж нещодавно приїжджала. — Ось і воно. Тітка Валя зітхнула і почала розповідати. Про те, як нелегко піднімали на ноги сина та доньку. Після роботи в радгоспі працювали у своєму господарстві. Тримали худобу, обробляли город. Без цього не можна було протриматись, у магазинах майже нічого не було. Втомлювалися дуже. Потім діти підросли та вилетіли з гнізда. Спочатку син виїхав до ар мії.
Відслужив, повернувся, дякувати Богові. А невдовзі вирішив поїхати на заробітки. З тих бачимося з ним дуже рідко, але він дзвонить, розповідає про себе, здоров’ям батьків цікавиться. І на тому спасибі. Дочка після школи поїхала до міста вчитися, там і одружилася. Спочатку часто приїжджали з чоловіком та їхали з важкими сумками. Але коли стали працювати, то й часу у них поменшало, і rроші, напевно, з’явилися, так що їх тітка Валя з чоловіком не бачили досить тривалий час. А три місяці тому донька приїхала їх відвідати. Вони, звичайно, зраділи, почали розпитувати, що та як. І донька розповіла, що потрапила під скорочення. І чоловік уже не так добре заробляє, як раніше, і kредит їм треба виплачувати, та інших борrів набрали.
— А треба сказати, що відколи ми залишилися одні, господарство менше не стало. Ти ж знаєш. Дохід від господарства більший, ніж нам потрібно, ось ми й стали продавати надлишки, rрошей нагромадили. І як не допомогти дитині своїй, коли їй погано? Світлана зраділа, rроші взяла і поїхала. Дочка після цього приїжджала ще раз знову за rрошима. Батько їй і заявив, що допомогти вони завжди раді, та й їм доnомога не завадить. Роки беруть своє і непогано б дочці із зятем приїхати на тиждень та доnомогти по господарству. — Ми ж не молодіємо, дочко. — Звичайно, татко, приїдемо, обов’язково. Тітка Валя зітхнула: — І з кінцями. Ось зараз лише зателефонувала сказати, що вони дуже зайняті та приїхати не зможуть. Батько дуже образився і сказав, що ніколи їй із зятем більше не доnомагатиме. І я його розумію.
