Наша сім’я завжди жила скромно. Мій тато хворів на тя жку хв оробу і всі гроші йшли на його обстеження та ліkи. Ми з братом все розуміли і не вимагали від батьків нічого. Брат був юнаком, але забрав собі машину батька і почав таксувати. Я була тільки рада, що у нього є бажання фінансово допомогти родині. Минуло кілька років. Брат так само продовжував таксувати. Дохід його влаштовував, тому він нічого не міняв. Він вирішив одружитися на своїй дівчині, тому що вона заваrітніла. Весілля не було, вони просто розписалися, і невістка переїхала до брата жити з мамою у нашій квартирі. А я поступила в вуз, вчилася, працювала і жила в гуртожитку.
Незабаром у брата народилася і друга дитина, через час невістка вже була ваrітна третім. Тоді брат зрозумів, что його доходу не вистачає на забезпечення великої родини і став канючити у родичів. Моя мама всю свою пенсію віддавала їм, сама залишалася ні з чим. Мама невістки теж допомагала їм, іноді навіть продукти приносила. Мабуть, у брата з дружиною один і той же погляд на життя. У мене були зовсім інші плани. Зі студентських років я почала збирати на свою квартиру, мріяла про це. Після випуску я почала знімати квартиру і стало важко відкладати гроші. Але я впевнено йшла до своєї мрії. Про свої плани я розповідала мамі, говорила, що залишилося зовсім трохи.
Думала мама порадіє за мене, а насправді виявилося… Брат зрозумів, що після народження третьої дитини вони не зможуть продовжувати жити у мами, тому вирішив оформити іпотеку, тільки грошей на початковий внесок у них не було. Ось саме тоді мама розповіла йому, що у мене є певна сума. Він пройшов до мене, а я ввічливо відмовила йому, адже він просив не в борг. У будь-якому разі я б не отримала своїх грошей назад, тому вирішила не ризикувати. — Як ти можеш кидати брата в такий момент? Ви рідна кpов, а ти залишаєш їх без даху над головою, — обурювалася мама. Коли я пояснила їй, що ці гроші призначені для моєї квартири, вона додала: — Нащо тобі своя квартира? Ти можеш жити зі мною, а брату потрібніше зараз.
Ти потім ще збереш. До того ж ти не збираєшся виходити заміж, так що не вередуй. Але я все ж відмовила йому. Ці гроші я збирала довго, відмовляла собі у всьому, крім основної роботи брала підробітки… Чого тільки на свою адресу я тоді не почула. Мама навіть придумала мені покарання. — Забирай свої речі з мого дому, раз сім’я для тебе не має цінності. Мені було дуже прикро, адже мамі я завжди намагалася допомогти. А ось брат дорослий чоловік, повинен взяти на себе відповідальність за свою сім’ю.
