Лєра і Аня дружили з самого дитинства. Вони постійно були разом, все робили разом. Можна сказати, що вони були більше ніж подруги, справжні сестри. Ще Аня з Лєрою дуже любили всім обмінюватися. Спочатку це були цукерки, потім іграшки, дійшла справа до одягу. Батьки спочатку опиралися, але потім звикли і стало все одно. Але сталося так, що мама Ані захво ріла, так що їй потрібно було перебиратися в інший клімат, ближче до моря. Вони переїхали. Але зв’язок подруг не перервався.
Вони зідзвонювалися, писали один одному листи. Бачилися вони тільки влітку, коли обидві приїжджали до своїх бабусь і дідусів на дачу. Після університету обидві стали працювати, бачилися частіше, могли вже самі їздити в будь-яку частину планети. Так подруги стали подорожувати разом. І все було б добре, але ось заміж обидві не поспішали. Коли вік підходив до 30, то батьки стали тиснути. Ну і погодилися дівчата вийти заміж за своїх хлопців. Тут прийшов час знайомити хлопців між собою, вчотирьох зустрілися вони в кафе.
Повисла довга пауза, потім якось безглуздо познайомилися, розмова не клеїлася. І ось в день весілля Лєри, Аня заявляє: — Подруга, ти мене пробач, я тебе дуже люблю, але… твій наречений. — Аня, нічого не говори я перша. Я не хочу заміж за свого хлопця, мені дуже подобається твій. У день весілля Лєри примудрилися подруги навіть хлопцями помінятися. Свято не скасували, тільки поміняли чоловіка. Причому так співпало, що і хлопці хотіли того ж.
