Якщо чесно, коли тобі 20 років, ти по-іншому сприймаєш все, тобі здається, що чоловік — єдиний і неповторний, що потрібно його слухатися у всьому, щоб не втратити. І ось, перебуваючи в такому підпорядкуванні, починаєш втрачати саму себе, я ось пережила вже цей вік, і коли я познайомилася з чоловіком, мені вже було більше 30 років. Майбутній чоловік був самим звичайним, я просто повелася на його красиві залицяння і все, у нього нічого іншого і не було. Після того як ми одружилися, то стали жити у мене в квартирі, яку я отримала в спадок від бабусі.
Свого будинку у чоловіка не було, він жив зі своєю мамою, батько його давно nомер, мати так і не вийшла заміж. Я познайомилася зі своєю свекрухою прямо на весіллі, якщо чесно, вона мені сподобалася, була зі мною люб’язна, постійно питала у мене поради, але щось в ній було таке, що відштовхувало. Моя мама теж це побачила в ній і сказала, щоб я була обережніше, адже від неї можна очікувати всього. Коли ми вже почали жити разом, то свекруха часто до нас приходила, коментувала все, що я робила, говорила, що квартира у мене старомодна, потрібно зробити в ній ремонт.
Я була не проти, але про ремонт повинен був думати чоловік, а не я, але свекруха, напевно, думала, що чоловік мій — просто подарунок. Я не стала слухати її закиди, висловлювала свою думку, так вона потім сказала чоловікові, що дружина у нього nогана. І ось одного разу, прийшов чоловік і сказав, що ми переїжджаємо жити до його мами, А квартиру я повин на nродати, щоб подарувати половину суми його мамі, сказати, що я отримала шок, нічого не сказати, я звичайно ж відмовилася, він сказав, що в такому виnадку ми більше не будемо разом жити, я і сказала, що подаю на роз лучення.
