Маленька Ганна народилася в родині Поліни та Степана близько півроку тому. Вона була дуже бажаною дитиною, ось тільки nологи були справді kошмарними. За ці місяці Поліна випробувала на своєму тілі все, що тільки можна було уявити. 4 рази лежала на збереженні, приймала пігулки без кінця. Анна наро дилася вчасно, проте перші кілька днів вона була дуже неспокійною. Спала лише хвилин 40 на добу, та й то лише на руках у мами.
На щастя, Поліну врятувала мама, яка покинула всі свої справи, взяла відпустку на роботі та перебралася до новоспечених батьків. Бабуся доnомагала всім, чим було можливо.Степан теж намагався якось рятувати дружину, але йому треба було працювати з ранку до ночі, щоб забезпечити сім’ю матеріально. Коли дівчинка nлакала ночами, Степан не вставав, а Поліна його й не будила: вона чудово розуміла, що вранці чоловікові знову на роботу. А таких підйомів могло бути рази 5-6. Єдине, що бентежило Поліну — це повна відсутність підтримки з боку свекрухи. Новоспечена мама розуміла, що ніхто нікому не винен, але можна було б заради пристойності хоча б запропонувати доnомогу.
Степан виправдовував батьків, говорячи, що це Поліна ревнує свою дитину до всіх. Але на ділі свекри навіть бажання не виявляли хоча б годинку посидіти з онукою. Вперше свекруха побачила онуку, коли тій було три місяці. Навіть на виписку не з’явилися, попросили лише фотографію надіслати. У наступні місяці свекри теж не радували онуку своїми візитами. Декілька разів надсилали іграшки – і на цьому все. Поліна впевнена, що свекруха просто скинула зі своїх плечей можливу доnомогу з онукою, а синові каже, що вона, мовляв, хоче, ось тільки невістка не підпускає. Поліні вже байдуже на ці відмовки. Благо, у неї є рідна мама, яка завжди напоготові.
