Марія та Олег одружені вже вісім років, у них росте син, Вадиму шість. Почалися їхні стосунки дуже романтично, але з часом перетворилися на суцільну рутину. Марію дуже пригнічувало, що її чоловік зовсім не приділяє їй уваги, воліє гулянки з друзями, а не посиденьки з сім’єю. Вона часто скаржилася: — Ну Олегу, що ти за людина, га? Зводи кудись сина хоча б раз у житті. Він так потребує батьківської уваги. Олег відмахувався. -Олеге, ну не міг би ти хоча б шкарпетки за собою прибирати, га? І тут Олег слухав навпіл вуха.
-Ми Так давно з тобою ніде не були! Я весь день тільки роблю, що біля плити стою. Давай сходимо до кінотеатру на вихідних, га? Я втомилася від турбот по дому, хочу, щоб ми з тобою провели час тільки разом! Олег дивився невдоволено: -Я не можу, ми з Сергієм та мужиками повинні відзначити підвищення. Він і до погроз дружини був зовсім несприйнятливий, коли Маша погрожувала, що просто піде з сином, він демонстративно закочував очі. Якось Олег повернувся додому раніше.
-Маша, ти вдома?! Відповіді не було. Чоловік і разувся , пішов на кухню. Там, на диво, не було готової вечері. Чоловік ще раз озирнувся і схопився за голову. Речей Марії в будинку не було, син теж був відсутній. Тут до нього дійшло, що дружина не жартувала. Чоловік сів на дивані. Тут на нього накотило усвідомлення. »Як тепер я буду без смачної їжі, чистих сорочок і прибраної квартири?» — думав він. Він на той момент ще не помітив записку, яку залишила Маша: »Пошукай собі іншу покоївку, а я людина, яка варта любові».
