Я впевнений, що не моя мама одна в дитинстві казала, що треба завжди робити добро, і тоді воно повернеться. Я завжди керувався цими словами, але й не міг подумати, якими пророчими вони для мене стануть. А річ у тому, що один мій вчинок повернувся в таких розмірах, що я ще не можу повірити своїй удачі. Я їхав складати іспит на четвертому курсі. Автобус був напівпорожнім, тому я вибрав місце, де найменше людей. Я сів, почав повторювати матеріал і раптом намацав під ногами цікаву річ. Там я знайшов жіночу сумочку.
Так як людей поруч із цим місцем не було, я відкрив сумку, щоб знайти контактну інформацію. У сумці лежав телефон та багато, дуже багато грошей. На щастя, телефон виявився без блокування, і я швидко знайшов контакт «Брат» у «Недавніх» і зателефонував за номером. Хлопець мені пояснив, що телефон належить його сестрі, яка навчається в тому ж університеті, що я, тільки на два курси молодше. Він попросив занести їй речі, якщо я маю час.
До іспиту в мене ще був час, так що я за розкладом швидко знайшов аудиторію дівчини і пішов туди. Так як я побачив її фотографію на одному документі в сумці, я швидко помітив її в аудиторії. Дівчина була вся у сльо зах. Певне, не сподівалася, що сумка до неї ще повернеться. Вона забрала речі і запросила мене на обід. Я погодився, але тільки після іспиту. В особі Ксюші я знайшов свій талісман. Я того дня і іспит на добре склав, і на обіді з нею дуже круто посидів, і пропозицію її через півроку зробив. Робіть добро, друзі!
