Видавши заміж доньку, я поїхала на заробітки до Італії. Маша вийшла заміж за хорошого хлопця, моя душа була спокійна. У них незабаром і двоє дітей з’явилося. Моєю метою було придбати собі квартиру, бо не хотілося на старості років тулитися по орендованих квартирах. Без свого помешкання я залишилася після розлу чення. У період шлюбу ми жили у квартирі, яка належала моєму чоловікові. Коли розлу чилися, я ні на що не могла претендувати.
Мої батьки допомогти нам нічим не могли, адже на той час уже встигли переписати свою квартиру на мого брата. Я працювала, оплачувала орендоване житло, змогла так само доньці забезпечити вищу освіту. В Італії життя було непростим, доводилося жити в не найкращих умовах, я заощаджувала на всьому і жила дуже скромно. Витрачалася лише на подарунки для онуків та доньки. Більшу частину свого заробітку я копила.
За п’ять років накопичилася дуже серйозна сума, тоді я вирішила повернутися на батьківщину. Тут почала розглядати квартири. Нещодавно мені зателефонувала сваха і почала вимагати, щоб гроші я віддала сім’ї доньки. -Вони з дітьми туляться у двокімнатній квартирі, май совість, не будь еrоїсткою! Тепер я не знаю, як правильно буде вчинити.
