Ліфт не працював. Довелося підніматися пішки на восьмій поверх. На сьомому поверсі він побачив жінку, що тихенько nлакала на сходовому майданчику. – Я можу чимось вам допомогти? – звернувся Ігор до неї. — Замок не відчиняється, — схлипнула вона. — Ну, це я миттю, — заспокоїв її Ігор і зусиллям повернув ключ. Почувся хрускіт, і ключ виявився зламаний. — Я ваш ключ зламав, — зізнався він жінці. — Що? Тільки цього мені не вистачало… — заридала жінка вже в голос. — Ну, навіщо ви полізли… — Заспокойтесь, шановна. Я зараз слюсаря викличу. — Я вже дзвонила… Він на об’єкті… Буде тільки завтра… — ридала далі жінка.
— Знаєте, що, а давайте піднімемося до мене. Я над вами живу. Там і дочекаєтесь слюсаря. — Ще чого… З незнайомим чоловіком проводити ніч… — не заспокоювалася жінка. — Господи! У мене ж двері на балкон відчинені… У мене ж вся квартира промерзне… Я на хвилинку виходила… — А вхідні двері у вас зсередини відчиняються? — Запитав Ігор. — Так… — Я зараз. Ігор швидко вбіг у свій будинок, через балкон спустився до сусідки та відчинив двері зсередини.
— Ласкаво просимо додому! Сусідка подивилася на його ліву ногу і запитала: — А що це у вас на черевиках? — Та я у щось вляпався у вас на балконі. — Господи! Він мені й холодець примудрився зіпсувати, – знову заридала жінка. — Та що ви стерете через тарілки холодця. Та я його зараз з’їм сам. Тим більше, повернувся з роботи, голодний! — прогарчав Ігор і пішов на балкон. — Стійте! Холодець з черевиком шкідливий для здоров’я! І зніміть ви своє взуття нарешті! За десять хвилин Ігор уплітав гарячий борщ на кухні у сусідки, яку звали Христина…
