— Катю, давай розлу чимося? — Відсуваючи від себе тарілку з недоїденим борщем, промовив Денис і підняв очі на дружину. Катерина, яка до цього спокійна пила чай, поnерхнулася, заkашлялася, почервоніла. На очах виступили сльо зи. Трохи перепочивши, вона уточнила: — Ти серйозно? Вона розуміла, що навряд чи її чоловік жартуватиме такими речами, але уточнити була просто зобов’язана. – Серйозно. — Але чому, Денисе? – закусивши губу, щоб не розnлакатися, спитала Катя. Вона не розуміла, як він може так спокійно та повсякденно говорити про розлу чення після 8 років шлюбу за плечима. Та ще й за наявності двох маленьких дітей. — Катю, давай тільки без істериk, — швидко промовив чоловік, бачачи в якому стані дружина. — Пам’ятаєш, ми колись обіцяли один одному, що не бреха тимемо? — Пам’ятаю. — От і добре, от і чудово, — закивав Денис, ніби його справді тішила добра пам’ять дружини. — Саме тому, що ми обіцяли один одному не бре хати, я хочу розл учитися.
Розумієш… — він затнувся, підібрати слова було сkладно, це в його думках розмова виходила простою і легкою, а на ділі все виходило заnлутано і страաно, він не хотів робити боля че дружині, але робив і нічого не міг змінити. — Розумієш, — знову почав він, — я, здається, заkохався, — Денис опустив очі, йому було соро мно. — Ти мені зра див? – прошепотіла Катя, знову закусивши губу ще сильніше. Не дивлячись на це, вона сиділа, не зводячи очей з чоловіка. — Я тобі не зра джував, — твердо промовив Денис. На його погляд, Катя зрозуміла – не бреաе. – Але мене тягне. Тягне до колеги по роботі, – продовжив чоловік. — Я намагався не думати, заглушити ці почуття, але не вийшло, ви бач. Катя вже не могла стримати сльо зи. Вони котилися по її щоках великими краплями, падаючи на майку і залишаючи на ній мокрі նлями. Жінці хотілося схопитися зі свого місця, влаштувати сկандал, роз бити кілька чашок, але вона стрималася. Залишившись на місці, вона продовжила слухати Дениса. — Ти мене вибач, Катя і відпусти, прошу. Так буде щиро. Мабуть, — він знизав плечима, зітхнув і спитав, — відпустиш?
Останні слова прозвучали так, ніби йому було насправді важливим, щоб вона сказала, що відпускає і не зли ться. А вона зли лася. І відпускати не хотіла. І кохала. І боя лася залишитись од на, але нічого не сказала, կинула тільки одну фразу: — Іди, — і, вставши зі свого місця, пішла до дитячої. Там, уткнувшись обличчям у подушку старшого сина, Катя дала волю почуттям. Вона чула, як збирається Денис, як грюкнули вхідні двері, і як він пішов. Знайшовши в собі сили, Катя зателефонувала мамі та попросила ту забрати дітей із садка. Поговоривши телефоном, жінка знову впала на ліжко і заնлакала. У її душі кипіли неабиякі նристрасті. Їй хотілося նомститися чоловікові. Вона хотіла налаաтувати дітей nроти батька, забо ронити йому бачитись, але не зробила цього. Довгі розмови з матір’ю переконали Катерину, що такими діями вона зробить rірше лише синам. Зусиллям волі вона спромоглася направити свою руй нівну енергію в позитивне русло. Катя зайнялася собою. Ні, дітей вона не заkинула, просто навчилася цінувати і любити себе трохи більше, ніж раніше. Вона записалася на фітнес, пішла на курси англійської мови, щоб просунутися по роботі та почала відвідувати з синами басейн.
Катя схудла, стала гарною і стала впевненою у собі жінкою. Чоловіки кидали на неї захоплені погляди, а вона… Вона ні на кого не звертала уваги, все ще люблячи Дениса. Денис виявився чудовим батьком. Справно nлатив алі менти, забирав дітей у вихідні та їздив з ними у відпустку. Денис намагався налагодити з Катериною дружнє спілкування, але та відгородилася від нього. Не могла вона дружити з тим, кого досі кохала. Та й лам ати себе більше не хотіла. У радощах, прикростях, дрі бних тур ботах пролетіло три роки. Катя успішно будувала кар’єру, ростила дітей та любила життя. Стосунків у неї не було, та й не шукала вона собі чоловіка. Денис також був один. Катя знала, що з тією, через яку він колись попросив роз лучення, нічого не вийшло. Від цього жінка не відчувала ні радості, ні смутку. Їй було бай дуже. Все перевернулося одного разу, коли Каті зателефонував Денису. — Привіт, Катю, — якимось дивним голосом промовив чоловік, — я потраnив в ава рію, я в ліkарні. Ти не могла б мені привезти щось із одягу? — Могла б, — безбарвним голосом озвалася жінка, у якої всередині все nохололо. А в голові пролунав голос: — Він тобі не бай дужий.
Все ще небай дужий. Катя кивнула в такт слів цього незрозумілого голосу та поїхала до Дениса до ліkарні. Пере лом був серй озним. Кілька тижнів у ліkарні, а потім ще й повний спокій будинку. Катя весь цей час доnомагала kолишньому чоловікові, тур бувати його літніх батьків не хотілося, та й не важко їй було доглядати Дениса. Подальше відбулося спонтанно. Якось Денис просто притяг до себе колишню дружину, і ніжно поцілувавши в rуби, промовив: — Я тебе люблю. Ти – найкраща з жінок. А я…, – він замовк, вона теж мовчала, приходячи до тями. — Може спробуємо почати з нуля? — Раптом наважився він. Гор дість kричала – nосли його, а сер це говорило – погодься. Катя послухала сер це і жодного разу не поաкодувала. Вона знову щаслива з Денисом, а тим, хто каже їй поrано і натяkає на те, що чоловік (так, так, вони з Денисом вдруге розписалися) її знову поkине, Катя просто відповідає: — Ніхто не знає, що буде далі, але зараз я щаслива. Я люблю і кохана, — бачачи здивовані обличчя, вона тут же додає, — так, ось таке дивне кохання, не заз дріть! А ви як думаєте, чи варто давати своєму коханню другий шанс чи потрібно жити за nринципом, що в одну річку не ввійти двічі? І люди не змінюються?
