Я прийшла з роботи, а в мене на кухні сидів непроханий гість. Це виявився мій колишній чоловік. Ми розлу чилися, тому що він мало того, що мені зра див, так ще пішов до своєї kоханки, бо вона виявилася ваrітною. Намагався ще в мене половину квартири відсу дити. Але не вдалося, бо мої батьки допомогли нам із вкладами, а роль колишнього чоловіка у вкладеннях була незначною. Нічого він не досяг. Але після цього остаточно впав у моїх очах. — А ти що тут робиш? Віддай ключі. — Що не видно? Чай п’ю. Чайник ще гарячий, тобі налити? — Ні, допивай і йди.
— Але погоди, не будь такою зл ою. Я все зрозумів, я вирішив повернутися. — А як же твоє нове кохання та дитина? Чи кидати всіх -дуже у твоєму стилі? — Виявилося, що дитина не від мене. Вона просто хотіла нажитися на мені, забрати гроші. — Які гроші? У тебе нічого нема. Допивай чай і йди. Я забула забрати у колишнього чоловіка ключі, але, можливо, він встиг зробити дублікат. Тому я вирішила змінити замки. На вихідні викликала майстра. І у вікні знову побачила свого колишнього чоловіка.
Поки він піднімався на ліфті, я попросила майстра зіграти роль мого нареченого перед колишнім чоловіком. Він добре вжився роль, колишній не очікував такого, тому одразу втік. — Дякую вам велике, давайте я вам більше заплачу. — Ні , краще налийте мені чай, можемо спокійно познайомитися. Мені дуже пощастило, бо майстер виявився такою приємною людиною, ми почали більше спілкуватися. Зараз він справді став моїм нареченим, і ми щасливі.
