За два дні до смерті моєї матері вона запитала мене, чи я не тримаю на неї образу. Я не зрозуміла, до чого була ця розмова, але вона нічого не відповіла. Наступного дня моя мати раптово пішла з життя уві сні. Їй було 74 роки, а мені майже 50. У мене був молодший брат Валерій, але він уже 15 років жив в Америці зі своєю сім’єю по грін-карті. Нашого батька вже давно немає, тож ми з мамою жили одні. Коли я повідомила братові цю новину, він сказав, що не може приїхати на похорон, і надіслав мені 100 доларів на витрати.
Мені довелося все робити самій, зокрема проводити маму в останній шлях. До речі, у мене є 30-річний син, який також мешкає за кордоном в Австрії. Ми з мамою жили у трикімнатній квартирі, яка давно не ремонтувалася, бо мама не любила нічого викидати. Також у нас була дача за містом з невеликим будиночком та ділянкою, а ще гараж. Коли ми відкрили заповіт, я виявила, що майже все своє майно мати залишила моєму братові. Дача, гараж (включаючи гроші за машину) та половина квартири дісталися моєму невдячному братові.
Мені дісталася лише половина квартири із усього майна. Це було не дивно, тому що мама завжди віддавала перевагу братові, і мені довелося домагатися всього самої. Я повідомила брата про заповіт, сподіваючись, що він відмовиться від спадщини, тому що йому й так добре мешкав в Америці. Однак він одразу ж почав думати, як продати спадщину та розплатитися з кредитами. Брат запитав мене, що краще – продати квартиру і поділити гроші чи мені виплатити йому його частку грошима і залишитися в квартирі.
Я не могла дозволити собі платити йому, тому ми продали квартиру та поділили гроші. Син дав мені трохи грошей на покупку однокімнатної квартири у новобудові. Тим часом мій брат продає дачу та гараж, про що я дуже шкодую, бо все там зробила своїми руками. Однак такою була воля моєї матері, і мені залишається тільки дивуватися, чому вона не змогла покохати мене так само сильно, як любила мого брата.
