Я дев’ять років пропрацювала в Італії, і під час своєї нещодавньої короткої відпустки у травні я привезла звідти значну суму, призначену для покупки квартири. Моя сестра, Ганна, дізналася про кілька тисяч євро, які я везла з собою, і звернулася до мене за кредитом у 500 євро, від якого я відмовилася з поважних причин. Це її дуже образило. Ми обоє перебуваємо в золотому віці, мені 66 років, а Ганні – 69 років. Вона 22 роки пропрацювала в Іспанії та повернулася додому два роки тому.
Дивно, але за час перебування за кордоном вона не придбала по-справжньому нічого цінного, навіть квартири! Спочатку я купилася на її розповідь про те, що життя за кордоном коштує дорого. Однак, мій власний досвід життя в Італії зруйнував цю ілюзію. Всього за чотири роки, завдяки строгій ощадливості, я придбала для своєї доньки сучасну трикімнатну квартиру в новобудові. Зараз я готуюся до того, щоб за рік-два придбати ще одну квартиру для себе.
Фінансова грамотність Ганни викликає здивування, оскільки, як і я, вона працювала доглядальницею в Іспанії, що звільняло її від витрат на харчування та проживання. Я сумніваюся, що зарплата в Іспанії була значно меншою, ніж в Італії. Я отримувала в середньому 900 євро на місяць і мені вдавалося суттєво економити. Ганна звернулася за кредитом для свого сина, який постійно стикається з “тимчасовими” фінансовими труднощами.
Він ніколи не працював, має двох дітей від двох шлюбів та живе з Ганною. Коли я поцікавилася, як сестра погашатиме кредит, вона спокійно заявила, що син заробить його сам. Я відмовилася від її прохання. За роки життя за кордоном я ніколи не зверталася по фінансову допомогу ні до кого, незважаючи на труднощі. Я твердо переконана, що заробіток має бути використаний правильно, з розумом. Хіба не в цьому суть? Думаю, зі мною погодяться й інші жінки, які працюють.
