Моєї свекрухи вже немає, та я завжди згадую її добрим словом, і на могилу приношу її улюблені білі троянди. Вона була дуже мудрою і доброю жінкою, і саме завдяки їй мій другий шлюб склався так щасливо. Моє життя не було надто щасливим. Батьків моїх нестало рано. Я тоді вчилася в місті, батьківський будинок забрала сестра. Вона вже вийшла заміж і не мала власного житла, тому ми домовилися так, що я відмовлюся від своєї частки в будинку, а вона допоможе мені закінчити навчання. Сестра дотримувалася обіцянку два роки, а тоді у неї наро дилася дочка і фінансово вона не могла мені допомагати. Я влаштувалася на роботу, і мені все ж вдалося закінчити ВНЗ. Приблизно в цей же час я зустріла дуже хорошого хлопця. Ми почали зустрічатися, а потім знімати квартиру разом. Згодом ми одружилися. Я нар одила синочка, а чоловік почав мені змінювати. Я випадково дізналася про це, коли коханка зателефонувала чоловікові, поки він був у душі. Чоловік нічого не заперечував, а просто зібрав речі і пішов. Через кілька днів я отримала документи на розлучення. Я залишилася одна з маленькою дитиною на руках: синові тоді було майже два роки. Мені вдалося влаштувати його в садок; я вийшла знову на роботу. Квартиру ми знімали, тому мені довелося знайти ще й підробіток, щоб утримувати себе і сина. Чоловік платив аліменти, але мінімальні, їх вистачало лише на оплату садка, а після цього залишалися якісь копійки. І саме тоді я зустріла його — Сергія — мого другого чоловіка. Він купив сусідню квартиру.
Спочатку я думала, що це молода сім’я. Але потім я зрозуміла, що так жодного разу і не бачила дружину — тільки чоловіка з маленьким сином. Вони оселилися там не відразу, а зробили ремонт. Потім я вирішила познайомитися з новими сусідами. Я спекла пиріг і разом з сином пішла в гості. Виявилося, що Сергій — вдівець. Його дружина померла при пологах. Він залишився один з маленькою дитиною. Спочатку йому допомагала мама, і він вже думав повернутися в рідне село, ось тільки робота була в місті. Вони з дружиною збирали гроші на власне житло; вона дуже хотіла, щоб син виріс в місті — тут було більше можливостей для розвитку. Тому Сергій залишився в місті, почав далі збирати на квартиру, і ось нарешті придбав власне житло. Ми з Сергієм почали все частіше бачитися, заходили один до одного в гості. Згодом ми вирішили жити разом, а потім Сергій зробив мені пропозицію. Все сталося дуже швидко. Весілля у нас не було, ми просто розписалися. Потім ми вирішили поїхати в село до батьків Сергія. Свекруха прийняла мене дуже тепло. Я відразу помітила, що вона дуже добра жінка. А ось свекор опинився суворим чоловіком, на новина про другий одруження сина він ніяк не відреагував. На наступний день приїхала сестра мого чоловіка з сім’єю. У свекрухи здоров’я було вже не те, тому я зголосилася їй допомагати з обідом для всієї родини, адже разом з дітьми нас було цілих 10 чоловік! Звичайно, я зголосилася накривати на стіл.
Тому, поки я всіх обслуговувала, сама не встигла і поїсти. Увечері і на наступний день ситуація повторилася. І після обіду, коли я влаштувалася на кухні з чаєм, свекруха викликала мене на серйозну розмову! Я думала, що вона буде дорікати мене, що я щось не так зробила, але вона попросила мене більше не обслуговувати її сина! Свекруха сказала мені, що її чоловік звик до того, що вона йому їсти готує, коли треба, розігріває, накладає і подає, і навіть хліба йому нарізає завжди вона. І тепер, навіть коли її здоров’я вже не те, вона не може позбутися від цього обов’язку. Чоловікові все одно, що свекрухи важко його обслуговувати. Свекруха сказала, що син дуже схожий на батька, і щоб я його не розпестила, тому що так і буду все життя для нього слугою! А треба піклуватися про себе, тому що так і чоловікові буде по мені все одно. Я вирішила прислухатися до поради свекрухи. Коли ми приїхали додому, то я перестала накривати на стіл чоловікові. Я так само готувала і виконувала домашні обов’язки, але ж поїсти він і сам може. І відразу ж чоловік почав чинити опір. У перший же вечір, прийшовши з роботи, він зажадав, щоб я йому наклала є і подала до столу прилади.
Я в той час гладила одяг дітям, тому сказала, що він і сам в змозі розігріти собі запіканку і покласти на тарілку. Спочатку чоловік намагався кричати, що він тільки з роботи прийшов, втомлений, але ж я теж не вдома сиділа! Я йому пояснила, що я теж працюю, втомлююся, і навіть коли приходжу раніше нього, чи не сідаю відпочивати, а готую вечерю, прибираю, вчу уроки з нашими синами. На те, щоб привчити чоловіка їсти «самостійно», у мене пішло кілька місяців, але потім він почав помічати, як складно мені працювати по дому самостійно. Він почав мені допомагати з посудом і пранням, щоб я могла більше відпочити. Минуло вже 5 років. У нас нар одилася спільна дочка. Свекрухи, на жаль, не стало. Але я їй дуже вдячна і до сих пір згадую її мудрість. Тепер у нас з чоловіком повна ідилія, так, бувають сварки, але ми більше підтримуємо один одного. Тому, жінки, які не будьте слугами своїх чоловіків. Пам’ятайте, що ви партнери і повинні допомагати один одному у всьому!
